Дятлов Петро Юрійович

ДЯ́ТЛОВ Петро Юрі­йович (01(13). 02. 1883, м. Стародуб Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — громадсько-політичний діяч, пере­кладач, журналіст. Навч. у Моск. університеті (1902) та С.-Петербур. політех. ін­ституті (1904), звідки виключений за рев. діяльність, закін. Праз. політехнікум і Віден. університет. Член Комуніст. партії Австрії (від 1918), Комуніст. партії Сх. Галичини (від 1919), КПЗУ (від 1921), КП(б)У (від 1926). Під час навч. у С.-Петербурзі входив до укр. студент. громади, згодом брав активну участь у діяльності РУПу. 1905 під­готував ви­да­н­ня с.-д. г. «Праця» у Києві (не ви­йшла через його арешт). Був зна­йомий особисто та під­тримував листува­н­ня з В. Леніним і його однодумцями. 1907 редагував нелегал. часопис «Социал-демократ» у Полтаві, за що був заарешт. і увʼязнений на один рік. Після від­бу­т­тя покара­н­ня ви­їхав за кордон, 1909–10 мешкав у м. Цюрих (Швейцарія), 1911–14 — у Празі. Під час 1-ї світової війни спів­працював із Союзом визволе­н­ня України, зокрема опікувався замовле­н­ням книг і порт­ретів, що ви­йшли у серії «Б-ка полоненого». Від 1919 у Відні видавав серію «Комуніст. б-ка», де друкував праці В. Леніна; написав і видав його біо­графію українською мовою у США (1919) й Австрії (1920). У віден. часописі «Нова доба» 1920 опублікував низку статей, серед них — «Заява української бригади у Чехії», «Комуністичне свято (1-го мая)», «Нова проба сил», «Чехи — Україна — Росія», «Смерть петлюрівщини», «Хто такий С. Вітик». 1925 повернувся в Україну, працював ученим секр. Наркомосу УСРР, викладав у харків. ВНЗах, був ред. і пере­кладачем Держ. видавництва України. Пере­клав українською мовою твори М. Горького, В. Короленка, Д. Бєд­ного, рос. — І. Франка та Лесі Українки. 1 жовтня 1933 засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Соловец. тюрмі, де по­становою особл. трійки Упр. НКВС у Ленінгр. обл. від 9 жовтня 1937 засудж. до роз­стрілу.

Завантажити статтю