Дяченко Анатолій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дяченко Анатолій Миколайович

ДЯЧЕ́НКО Анатолій Миколайович (22. 03. 1925, с. Мачухи Полтав. р-ну, нині Полтав. обл. – 10. 11. 2008, Полтава) – літературо- знавець, критик, прозаїк. Канд. філол. н. (1959). Обл. літ. премії ім. В. Даля (2004), ім. В. Малика (2006) та ім. Л. Бразова (2007). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. П’ятигор. пед. ін-т (Ставропол. край, РФ, 1950). Учителював. 1959–97 – у Полтав. пед. ун-ті: від 1988 – доц. Автор літературознав. праць «…лиру посвятил народу своєму» (Ярославль, 1975; про М. Некрасова), «Полтавці про А. С. Макаренка» (К., 1968), «В борьбе за народное счастье» (П.; Самарканд, 1988; про А. Макаренка; обидві – у співавт.), «Детективний жанр на Полтавщині» (1997, співавт.), «Якщо ти людина…» (2000), «Дядя Степа в Пятигорске: С. Михалков» (2003), «Полтава моя – це поезія й проза» (2004), «Хвалю й сварю, кого люблю: Вибране» (у 2-х т., 2005–06; усі – Полтава). Уклав зб. укр. нар. казок Полтавщини «Чому у рака вирячені очі?» (1994; 2005), антологію полтав. поезії й прози 20 ст. «Калинове ґроно» (у 2-х т., у 3-х кн., 1998–2007; обидві – Полтава). Автор повістей «Лялині проліски» (уривки опубл. у г. «Комсомолець Полтавщи- ни», 1987, від 9 і 14 травня, зб. «Славою овіяні», К., 1987), «Я син ворога народу» (Лубни; П., 2000), зб. оповідань і повісті «За горами гори» (П., 2002). Засн. і відп. секр. Полтав. спілки літераторів (1991–2005).

Літ.: Костенко М. Анатолієві Дяченку – 75 // ЛУ. 2000, 20 жовт.; Острійчук К. Літератор, педагог і журналіст // Веч. Полтава. 2005, 24 бе- рез.; Скобельський В. Від Ворскли до Терека // ГУ. 2005, 9 серп.; Його ж. Його життя – сама історія // Полтав. вісн. 2005, 14 жовт.

А. В. Гальченко

Стаття оновлена: 2016