Дяченко Валентина Олексіївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дяченко Валентина Олексіївна

ДЯЧЕ́НКО Валентина Олексіївна (20. 12. 1931, м. Селидове Сталін., нині Донец. обл.) – скульпторка. Дружина І. Дяченка, мати О. Дяченка та О. Дяченко-Цах. Чл. НСХУ (1963). Закін. Київ. худож. ін-т (1959; викл. М. Вронський, І. Макогон). Від 1970 брала участь у створенні проектів пам’ятників, скульптур. композицій. Від 1971 – учасниця всеукр., всесоюз. та зарубіж. худож. виставок. Персон. – у Києві (1984, 2004). У доробку – роботи за творчістю Т. Шевченка, композиції на теми миру, праці, материнства. Вічні прояви життя, відображені у творчості Д. з теплотою і любов’ю, набувають змісту символів-узагальнень. Твори виконано у бронзі, мармурі, дереві. Окремі роботи зберігаються в Нац. музеї Т. Шевченка. Разом з чоловіком є автором погруддя Т. Шевченка в с. Юшківці Оратів. р-ну Вінн. обл. (1989) та проекту пам’ятника Лесі Українці в Києві (1970).

Тв.: «Свинарка» (1960), «Катерина» (1961), «Наймичка», «Рекрут» (обидва – 1964), «Медсестра» (1965), «Ранок» (1966), «Серпень» (1967), «Материнство», «Сон» (обидва – 1968), «Марія», «Мати з дитиною» (обидва – 1970), «Колискова» (1973), «Лілея» (1977), «Якутка» (1979), «Дівчина» (1996), «Купіль» (2003); погруддя – Лесі Українки в м. Новоград-Волинський Житомир. обл. (1971), двічі Героя Соц. Праці Г. Ткачука в с. Лісоводи Городоц. р-ну Хмельн. обл. (1980), надгробок А. Турчинської на Байковому кладовищі в Києві (1975).

Літ.: Говдя П. Художники – Кобзарю // Правда Украины. 1961, 7 апр.; Злобіна І. Гармонія думки і форми // Україна. 1978. № 24; Сорока Н. Вітре, дощу краплину втримай // Веч. Київ. 1984, 23 лют.; Валентина Дяченко. Дзеркало життя: Буклет. К., 2004; Максимова Н. Віддзеркалення любові // УС. 2004, 1–7 верес.

Н. М. Дерегус-Лоренс

Стаття оновлена: 2008