Дяченко Іван Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дяченко Іван Олександрович

ДЯЧЕ́НКО Іван Олександрович (10. 12. 1924, с. Петрівка Царичан. р-ну, нині Дніпроп. обл. – 18. 12. 1995, Київ) – мовознавець. Канд. філол. н. (1962), д-р пед. н. (1975), проф. (1981). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у Дніпроп. ун-ті (1947–50). Закін. Київ. ун-т (1953), де й працював 1956–79 (з перервами): 1973–79 – зав. каф. рос. мови для іноз. громадян. 1958–62 – зав. відділу «Рабочей газеты» (орган ЦК КПУ); 1965–68 – зав. каф. мови та літ-ри ВПШ при ЦК Монгол. нар.-рев. партії. 1979–90 – зав. каф. історії рос. мови, рос. та зарубіж. літ-ри, 1990–95 – проф. каф. слов’ян. філології Київ. лінгвіст. ун-ту. Напрями наук. дослідж. – лінгвіст. і пед. основи навчання рос. мови та літ-ри іноз. студентів-філологів. Автор низки літ.-крит. статей про монгол. літ-ру в УРЕ, УЛЕ, «Шевченківському словнику», період. виданнях. Перекладав твори монгол. поетів.

Пр.: Лексический минимум для студентов гуманитарных факультетов вузов МНР. Улан-Батор, 1966; Русский язык. Частично программированный учебник для слушателей ВПШ при ЦК МНРП и студентов вузов МНР: В 4 кн. Улан-Батор, 1969–76; Активный русско-монгольский словарь. Улан-Батор, 1969.

О. В. Кокойло

Стаття оновлена: 2008