Дяченко Ілля Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дяченко Ілля Олександрович

ДЯЧЕ́НКО Ілля Олександрович (02. 08. 1925, с. Юшківці Оратів. р-ну, нині Вінн. обл.) – скульптор. Чоловік В. Дяченко, батько О. Дяченка та О. Дяченко-Цах. Чл. НСХУ (1965). Закін. Київ. уч-ще приклад. мист-ва (1951; викл. Д. Головко, Г. Малкова). Осн. галузі – станк. і декор. скульптура. Учасник всеукр. худож. виставок від 1960-х рр. Роботи Д. виконано у реаліст. манері; матеріал – дерево, гіпс, бронза. Автор погрудь, композицій на тему 2-ї світ. війни, медалей, присвяч. визнач. місцям Києва.

Тв.: «Рік 1944» (1964, співавт.), «Вій- на осиротила» (Музей історії Корсунь-Шевченків. битви, Черкас. обл.), «Юний скульптор» (обидва – 1965), «Герой Радянського Союзу П. Бон- дарчук» (1966), «Господиня ланів» (співавт.), «Вісті з фронту» (обидва – 1972); медалі – героям Великої Віт- чизн. війни (1975), арсенальцям (1977), «Золоті ворота», «Аскольдова могила», жертвам с. Кортеліси (Ратнів. р-н Волин. обл., усі – 1980).

Н. М. Дерегус-Лоренс

Стаття оновлена: 2008