Дяченко Петро Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

ДЯЧЕ́НКО Петро Гаврилович (30. 01. 1895, с. Березова Лука Миргород. пов. Полтав. губ., нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. — 23. 04. 1965, м. Філадельфія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Генерал-хорунжий. Закін. 6 кл. реал. школи, отримавши фах механіка, Оренбур. школу прапорщиків (Росія, 1916). В укр. війську від 1917. Від 1918 — сотник, від січня 1919 — курін­ний Окремого партизан. куреня ім. отамана П. Болбочана, від березня 1919 — командир Окремого кін­ного запороз. респ. полку Запороз. корпусу, від червня 1919 — командир кін­ного полку Чорних запорожців. Особливо від­значився під час 1-го Зимового походу, командувач якого генерал М. Омелянович-Павленко на­звав Чорних запорожців найкращим полком Армії УНР. 1921–24 — в таборах для інтернованих, від 1928 — на військ. службі у Польщі. Закін. Вищу військ. школу (1934). У ранзі ма­йора брав участь у боях із німцями у вересні 1939 (зокрема під час оборони Варшави). Був поранений, інтернов. у Литві, згодом — у таборі для польс. старшин побл. м. Кeніґсберґ (нині м. Калінін­град, РФ). Після звільне­н­ня ви­їхав на Поліс­ся, де влітку 1941 очолив штаб «Поліської Січі» Т. Бульби (Боровця), однак незабаром від­кликаний А. Ліви- цьким для формува­н­ня укр. військ. під­роз­ділів у складі нім. армії. Протягом 1944–45 командував Укр. легіоном само­оборони, Окремою укр. протитанк. бригадою «Вільна Україна», 2-ю Укр. дивізією УНА. Після війни тривалий час мешкав у таборах для інтернованих, згодом — у США.

Р. М. Коваль

Завантажити статтю