Дячишин Петро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дячишин Петро

ДЯЧИ́ШИН Петро (12. 03. 1910, с. Оброшине Городоц. пов., нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. – 04. 08. 1962, м-ко Ґундаґай, Австралія, похов. у Сіднеї) – церковний і громадський діяч. Закін. Львів. академ. г-зію, рік навч. у богослов. академії. Завдяки сприянню митрополита Андрея Шептицького Д. поїхав студіювати до Риму. 1938 закін. студії докторатами з богослов’я і церк. права, в тому ж році висвяч. на священика. 1942 повернувся в Україну, був капеланом в італ. війську. Після війни працював в Укр. допомог. ком-ті у Римі. 1947 за дорученням архієпископа І. Бучка став духов. опікуном укр. полонених дивізійників у Ріміні (Італія). Згодом виїхав до Великої Британії. У Лондоні працював заст. ген. вікарія апостол. візитатора. У березні 1952 переїхав до Сіднея. Душпастир укр. католиків Австралії. Спорудив парафіял. церкву св. Андрія в Сіднеї (1959–61; при парафії 2006 відкрито Центр ім. Д.). У жовтні 1958 після створення апостол. екзархату в Австралії став радником і ген. вікарієм екзарха, від травня 1962 – папським приват. шамбеляном. Загинув в автомоб. аварії.

Л. І. Саєнко

Стаття оновлена: 2008