Ємінник Марк Мойсейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ємінник Марк Мойсейович

ЄМІ́ННИК Марк Мойсейович (справж. – Рехтер Сруль; 07. 12. 1901, Одеса – 1954) – правознавець. 1920–22 – на службі у Червоній армії. 1921 вступив у ВКП(б), з якої виключений 1924 за приналежність до троцькіст. опозиції, однак згодом відновився. Закін. Харків. ін-т нар. госп-ва (1925), де й працював, зокрема деканом юрид. ф-ту; від 1930 – заст. дир., від 1931 – дир. Ін-ту рад. буд-ва і права (Харків); від 1933 – чл., 1934–36 – голова кримінал. колегії Верхов. Суду УРСР; від 1936 – пом. ген. прокурора УРСР. Опублікував 1935 у ж. «Революційне право» (№ 3–4) тенденційну статтю «За чистоту марксо-ленінської теорії кримінального права», де гостро розкритикував багатьох відомих представників юрид. науки. 1 серпня 1938 заарешт. у сфабриков. органами НКВС т. зв. справі юристів, 17 жовтня 1939 за звинуваченням у створенні правотроцькіст. терорист. орг-ції засудж. до 8-ми р. позбавлення волі. Після відбуття покарання деякий час працював юрисконсультом у м. Ярославль (РФ). 1948 заарешт. вдруге, за звинуваченням у антирад. діяльності постановою Особл. наради при Мін-ві держ. безпеки СРСР від 26 січня 1949 висланий з Ярославля на поселення, де й помер. Реабіліт. 1956.

Літ.: Юридична наука і освіта на Україні. К., 1992; Жертви репресій. К., 1993; Николаев И. С. Еминник Марк Моисеевич, 1901–1954. Директор Харьковского института советского строительства и права, 1931–1932. Человек трагической судьбы // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьков. вузов (1805–2004 гг.). Х., 2004; Абраменко Л., Амонс А. Репресовані прокурори в Україні: документи, нариси, матеріали. К., 2006.

Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2009