Ємченко Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ємченко Андрій Іванович

Є́МЧЕНКО Андрій Іванович (16(28). 10. 1893, с. Михайлівка, нині Кам’ян. р-ну Черкас. обл. – 18. 02. 1964, Київ) – фізіолог. Д-р біол. н. (1940), проф. (1934), чл.-кор. АН УРСР (1957). Навч. у Київ. політех. ін-ті (від 1913), закін. мед. ін-т (1925). Від 1921 працював у Київ. ун-ті: 1933–64 – зав. каф. фізіології людини і тварин, водночас 1945–58 брав участь у створенні і був заст. дир. з наук. роботи та зав. відділу вищої нерв. діяльності НДІ фізіології при Ун-ті. Вивчав фізіологію та фіз.-хім. властивості серц. м’яза, фізіологію трав. системи (зокрема слин. залоз) і вищої нерв. діяльності людини й тварин, органів чуття, механізми орієнтації тварин у просторі. Встановив закономірності дії орган. кислот на серце, досліджував вплив солей, нормал. складових елементів плазми крові на амплітуду його скорочень. Співавтор підручника «Физиология животных и человека» (К., 1952).

Пр.: Лабораторна фізіологічна хімія: В 3 ч. Х.; К., 1929–31; Діяльність слинних залоз // Пр. НДІ біології при Київ. ун-ті. 1941. Т. 5; Фактори простору і часу в умовнорефлекторній діяльності тварин. К., 1953; Латентний період умовного рефлексу випрямлення // ФЖ. 1957. Т. 3, № 5 (співавт.); Физиология анализаторов и учение диалектического материализма о чувственном познании. К., 1972.

Літ.: Воронцов Д. С., Нікітін В. М., Сєрков П. М. Нариси з історії фізіології на Україні. К., 1959; Андрій Іванович Ємченко. Некролог // ФЖ. 1964. Т. 10, № 3.

М. Ю. Макарчук

Стаття оновлена: 2009