Єнакіївський металургійний завод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єнакіївський металургійний завод

«ЄНА́КІЇВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ ЗАВО́Д» – підприємство чорної металургії. Розташ. у м. Єнакієве Донец. обл. Засн. 1895 Рос.-бельг. металург. т-вом (створ. інженерами Ф. Єнакієвим, Б. Яловецьким та бельг. промисловцями О. Неф-Орбаном і О. Біє) як Петров. металург. з-д (1858–68 неподалік діяв дослід. чавуноливар. з-д, який також носив ім’я Петра І; був закритий з тех. причин). 1897 складався з 2-х домен. печей добовою продуктивністю 18 тис. пудів чавуну, 120-ти кокс. батарей, 2-х конвертерів проект. потуж. 36 тис. пудів сталі, 2-х вугіл. шахт, рейкопрокат. відділення, бесемерів. й мартенів. цехів. Згодом збудовано кам’яновугіл. рудники: Вірівський, Нар’євський, Бунґе (від 1858 діяв Софіївський). 1913 на підпр-ві виплавлено 349,2 тис. т чавуну, 316 тис. т сталі, 280,1 тис. т прокату. 1915 на ньому вже функціонувало 6 домен. і 7 мартенів. печей, 2 конвертери, 11 прокат. станів, за обсягами вироб-ва воно посідало 3-є м. серед з-дів Пд. Рос. імперії. 1896 тут працював письменник О. Купрін, 1913–16 – М. Курако (створив школу доменщиків), 1916–23 – І. Бардін (від 1932 – акад., 1942–60 – віце-президент АН СРСР). 1920–21 на з-ді діяла лише одна домна. Від 1921 – сучасна назва, 1921–23 входив до складу тресту «Південсталь». 1922 введено в дію піч № 2. 1923 з-д зупинено на консервацію, 1925–29 на ньому відбудовано всі металург. агрегати. 1931 за проектом інж. П. Коробова та І. Гречухіна збудовано першу вітчизн. машину для розливання рідкого чавуну, згодом введено в дію нову мартенів. піч, першу аглофабрику, модернізовано устаткування. 1940 вироб-во металу зросло проти 1913 у 2,4 раза. Під час нім.-фашист. окупації Донеччини устаткування та висококваліфік. працівників евакуйовано у міста Чусовой (Перм. обл.) і Нижній Тагіл (Свердлов. обл.; обидва – РФ). У післявоєнні роки на з-ді здійснено широкомасштабну реконструкцію з буд-вом нових цехів і агрегатів. 1958 введено в експлуатацію доменну піч № 4, 1962 – цех блюмінга 1100 з безперервно-заготівел. станом, 1966 – перший у СРСР дрот. стан 250, 1968 – новий конвертер. цех. Значно модернізовано доменну піч № 5, прокатні стани 550, 360, 280. У 1951 групу завод. металургів за розроблення та впровадження технології вироб-ва бесемерів. сталі відзначено Сталін. премією. 1966 «Є. м. з.» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У різні роки на з-ді вперше в галузі були освоєні: технологія використання агломерату металург. шламу сталеплавил., домен. та конвертерного вироб-в; технологія домен. плавлення з частковою заміною вапняку конвертер. шламом; технол. прийоми з роздуття домен. печей, за якими враховано тривалість їхнього простою, засоби збереження рац. технол. режимів і рівномір. роботи в умовах неритміч. забезпечення сировиною; технологія терміч. зміцнення виливниць влас. вироб-ва, яка дозволяє підвищувати їхню стійкість майже в 2 рази; технологія виплавлення, розливання, прокатування та термозміцнення нової марки сталі для армованих залізобетон. конструкцій; технологія зміцнення робочої поверхні прокат. валків з використанням мікроплазм. установки; технологія прокатування профілів за стандартом ASTM на стані 280; створено устаткування терміч. виправлення кутових профілів; впроваджено в домен. цеху автоматиз. контроль за технол. параметрами домен. печі № 1 та систему автоматич. упр. обертових розподільників шахти. Від 1996 – ВАТ. У структурі – домен., конвертер., обтискний і сорт. прокату цехи. Осн. напрями експорту: країни Пд.-Сх. Азії, Пд. Америки, Європи, Африки, Близького Сходу, Балтії, СНД. 2002–04 введено в дію 2 установки «ковш–піч» та 2 машини неперерв. лиття заготовок. Підпр-во бере участь в розвитку інфраструктури Єнакієвого, об’єктів культури та спорту, надає підтримку громад. об’єднанням, проводить в місті культурні та спорт. заходи. Ген. дир. – О. Подкоритов (від 2006). У 1996–2005 «Є. м. з.» очолював Герой України Л. Литвинов.

Літ.: Крахмалева Н. В. Енакиевский металлургический завод: Очерки. Д., 1973; Стальной ветеран: Очерки. Д., 1988; Литвинов Ф. Ветры истории. Енакиево, 1999; Його ж. Золотые россыпи завода. Енакиево, 1999; Його ж. След на земле. Енакиево, 2001.

І. П. Заря

Стаття оновлена: 2009