Єпитимія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єпитимія

ЄПИТИ́МІЯ (від грец. ἐпιτιμία – покарання, заборона) – форма релігійного покарання (особливого послуху) за порушення церковних приписів, канонів чи догматів. Ін. назва – покута. Призначає священик-духівник або добровільно приймають на себе самі віруючі. Полягає у посиленому виконанні деяких церк. обрядів (посту, молитов, поклонів тощо), здійсненні паломництва у святі місця тощо. Має характер церк.-вихов. засобу («лікування духовне»), шляху духов. самовдосконалення. По закінченні Є. священик читає особл. молитву на звільнення від заборони (покарання). У ранньому християнстві Є. мала публ. характер і чітко сформульов. покарання (аж до відлучення від причастя і Церкви). Нині Є. має приват. характер і радикал. засоби практично не використовують (у католицизмі, напр., за винятком особл. випадків, Є. полягає у прочитанні певної кількості молитов).

О. Н. Саган

Стаття оновлена: 2009