Єреміїв Михайло Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єреміїв Михайло Михайлович

ЄРЕМІ́ЇВ Михайло Михайлович (07. 02. 1889, с. Новосілки, нині Овруц. р-ну Житомир. обл. – 16. 09. 1975, Женева) – громадсько-політичний діяч, журналіст. Навч. у Київ. г-зії (разом із Є. Чикаленком і Є. Нероновичем заснував перший нац. гімназій. часопис «Відродження»), Київ. політех. ін-т (очолював укр. студент. громаду). Чл. УСДРП. У лютому 1914 заарешт., за участь в орг-ції у Києві маніфестації з нагоди 100-річчя від дня народж. Т. Шевченка відбув двомісячне ув’язнення у Лук’янів. тюрмі. З поч. 1-ї світ. війни служив у інж. частинах Київ. військ. округу. На Всеукр. нац. конгресі 1917 обраний чл. УЦР від студент. орг-ції Києва. Входив до Всеукр. ради робітн. депутатів, ЦК УСДРП (представник партії у Малій Раді). Від 6 листопада 1917 до 23 березня 1918 – секр. УЦР, водночас був ред. її друк. органу – г. «Вісти з Української Центральної Ради» (також співпрацював у часописі УСДРП «Робітнича газета»). За Директорії 1919–20 – секр. дипломат. місії УНР в Італії, ред. рим. г. «La Voce del Ucraina». Від 1921 мешкав у Чехо-Словаччині: ініціатор створення і кер. (1923–27) Укр. центр. союзу, доц. (1924–27) Укр. госп. академії у Подєбрадах; 1927 – у Парижі; від 1928 – у Женеві: ред. і дир. (від 1944) міжнар. прес. агентства «Ofinor», яке кілька разів на тиждень випускало бюлетені в Женеві, Парижі, Римі та Мадриді, що містили різноманітні матеріали про Україну. Під час 2-ї світ. війни заснував Ком-т допомоги укр. емігрантам. Автор спогадів «За лаштунками Центральної Ради» // «УІ», 1968, ч. 1–4. Для кн. «Коновалець Є. та його доба» (Мюнхен, 1974) написав дослідж. «Є. Коновалець на тлі української визвольної боротьби». Повідомлення, памфлети, статті Є. висвітлюють переважно події 1917–18, політику більшовизму в Україні та розвиток нац. політики в СРСР.

Літ.: Дроздовська О. Єреміїв Михайло Михайлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.

Д. В. Веденєєв

Стаття оновлена: 2009