Єремійчук-Єреміїв Денис - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єремійчук-Єреміїв Денис

ЄРЕМІЙЧУ́К-ЄРЕМІЇ́В Денис (1866, с. Нові Мамаївці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. – 1942, Чернівці) – богослов, громадський діяч. Д-р теології. Закін. г-зію (1886) і теол. ф-т Чернів. ун-ту. Після рукопокладення у сан священика працював проф. православ. релігії у Чернів. вищій г-зії. 1899–1930 – у Чернів. ун-ті: екстраординар. проф. каф. практич. теології з укр. мовою викладання (засн. 1897), згодом – звичай. проф. теології. Після окупації Буковини Румунією 1919 змушений був викладати румун. мовою, залишаючись єдиним проф.-українцем в Ун-ті. Його лекції склали основи підручника «Пастирске Богословіє», виданого укр. студент. т-вом «Православна академія» у Чернівцях (б. р.). Сповнені щирої релігійності та патріотизму проповіді Є.-Є. часто присвячував пам’яті визнач. діячів укр. культури (зокрема Т. Шевченка і першого укр. проф. релігії в Чернів. г-зії Є. Івановича); вони були водночас і першими зразками укр. проповідниц. прози, опубл. в офіц. виданнях православ. митрополії Буковини укр. фонет. правописом з приміткою «на желанье автора печатано фонетикою». Автор числен. праць на сторінках видань т-ва «Руська бесіда», які популяризували укр. реліг. та культурні традиції серед буковинців; актив. учасник громад. життя буковин. українців, багатьох громад. орг-цій, зокрема т-ва «Укр. нар. дім» у Чернівцях. У квітні 1900 представляв укр. православне духовенство Буковини в складі делегації провід. діячів краю до депутата австр. парламенту і буковин. сейму С. Стефановича. Організатор і актив. учасник щоріч. відзначень пам’яті Ю. Федьковича укр. молоддю Буковини; один з ініціаторів створення Т-ва руських православ. священиків на Буковині (1906), беззмін. чл. його правління і 1907–13 – голова. Співавтор меморандуму укр. православ. духовенства Буковини до Мін-ва культів і освіти Румунії (1909) з вимогою виокремлення у буковин. консисторії укр. частини з призначенням єпископа. 1911 брав участь у переговорах щодо створення нових кафедр з укр. мовою викладання на теол. ф-ті Чернів. ун-ту як чл. спец. комісії, створ. урядом на вимогу т-ва «Укр. нар. дім» у Чернівцях. 10 жовтня 1913 очолював найчисельніші за всю історію організов. руху укр. православ. духовенства Буковини збори, які відбулися в митрополичій резиденції. Під час 1-ї світ. війни евакуювався до Моравії (нині тер. Чехії), де працював в Укр. запомоговому ком-ті (м. Брно), надаючи допомогу укр. виселенцям з Галичини та Буковини. Вітав створення незалеж. Української Держави та брав активну участь в укр. державотвор. процесах на Буковині. Один із 12-ти священиків, які 19 травня 1918 укр. мовою відслужили урочисту службу Божу в кафедрал. соборі Чернівців з нагоди свята миру та укр. державності. Учасник заг. з’їзду укр. православ. духовенства Буковини у митрополичій резиденції в Чернівцях 5 вересня 1918. Після рад. окупації 28 червня 1940 Пн. Буковини мешкав у Румунії. У грудні того ж року повернувся до Чернівців.

Пр.: Надгробна проповѣдь. Въ день похорону гимназіального професора о. ексарха Евсевія Ивановича // Candela. Cernăuţi, 1898. Anul 17; Найзнаменитіші київскі сьвятинї (подорожні вражіня проф. Єремійчука) // Ілюстров. буковин. православ. калєндарь на рік звичайний 1901. Чц., 1900. Річник 28; Житє, муки, смерть i перенесенє могили сьв. Івана Сучавского. Чц., 1901; Слово на 50-ті роковини смерти Тараса Шевченка // Candela. Cernăuţi, 1911. Anul 30.

Літ.: Звідомленє з дїяльности «Товариства руских православних священників на Буковині» за час від 19 червня 1906 до 1 мая 1914. Чц., 1914; Житє і доля виселенців на Моравії // Буковин. православ. калєндар на звичай. рік 1918. Відень, 1918; Пігуляк І. Українська православна церква в румунськім ярмі і Буковинці в Канаді. Вінніпеґ, 1927; Ілюстрована хроніка товариства «Український Народний Дім» у Чернівцях 1884–1934. Чц., 1934; Anuarul Mitropoliei Bucovinei pe anul 1937. Cernăuţi, [1937].

В. П. Старик

Стаття оновлена: 2009