Єремко Олександр Олександрович
ЄРЕ́МКО Олександр Олександрович (28. 04. 1943, Улан-Батор) — фахівець у галузі фізики твердого тіла. Доктор фізико-математичних наук (1996). Премія ім. О. Давидова НАНУ (2002). Закін. Київський університет (1965). Працював у Інститутах металофізики (1965–67) та фізики (1970–73) АН УРСР; від 1973 — в Інституті теор. фізики НАНУ (усі — Київ): від 1997 — провідний науковий співробітник Наукові дослідження: теорія екситонів та оптичні властивості кристалів; теорія солітон. станів в одновимірних молекуляр. системах; теорія хвиль густини заряду в квазіодновимірних провідниках.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Поглинання світла кристалами при наявності просторової дисперсії // УФЖ. 1973. Т. 18, № 11 (співавтор); Дисоціація давидовських солітонів в полі електромагнітної хвилі // Доп. АН УРСР. 1984. № 3; Mean-field solution of the continuum Fröhlich problem at finite temperature // Phys. Rev. B. 1994. Vol. 50, № 8; Solitons in alpha-helical proteins // Phys. Rev. E. 2004. Vol. 70, № 3 (співавтор); Ratchet behaviour of polarons in molecular chains // J. Phys.: Condensed Matter. 2008. Vol. 20, № 25 (співавтор).
Людина 