ЄРЖИКО́ВСЬКИЙ Олег Сергі­йович (26. 03. 1939, Київ) — живописець. Син С. Єржиковського та Н. Котек. Член НСХУ (1971). 1-е м. за конкурс. проект «Монумент революції» у Києві (1966, спів­авт.). Закін. Київський художній ін­ститут (1963; викл. В. Костецький, Г. Меліхов, К. Трохименко, І. Штільман). Учасник мистецьких ви­ставок від 1964. Персон. — у Києві (2007). Працював у Києві: 1963–69 — монументалістом у зонал. НДІ екс­перим. проектува­н­ня; 1969–91 — у майстерні живописно-скульптур. комбінату; водночас 1974–76 — на студії «Діафільм» «Укркінохроніки»; 1992–99 — гол. художником фірми «Сапфір». На творчій роботі. Основні галузі — монум. та станк. живопис у реаліст. манері. У серії панно «Історія роз­витку науки» (Нац. тех. університет України «Київ. політех. ін­ститут», 1989–93, спів­авт.) втілено дуалізм світовід­чу­т­тя і світоро­зумі­н­ня як осн. чин­ників культури. Твори у спів­авт. з М. При­ймак (1940–95) виконані у техніці point stone. Для творчості Є. притаман­ний пошуковий характер, який виявляється у традиц. та неоромант. манерах письма; його мистецтво інтимне й камерне, спрямоване на спо­гля­да­н­ня. У натюрмортах від­находить особливу принадність у невибагливості форм квітів, пастел. звучан­ні барв. Роботи зберігаються в музеях України, РФ, Польщі, Італії, Франції, Бельгії, США.