Єрки - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єрки

Є́РКИ – селище міського типу Катеринопільського району Черкаської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. с. Залізнячка. Знаходиться при впадінні р. Шполка в Гнилий Тікич (притока Тікичу, бас. Пд. Бугу), за 245 км від Києва, за 92 км від обл. центру та за 7 км від райцентру. Насел. 4364 особи (2001, складає 78,6 % до 1989), переважно українці. Залізнична ст. Звенигородка. Засн. на поч. 18 ст. переселенцями з Полісся та Поділля. Назва с-ща пов’язана з яристою місцевістю. У серед. 19 ст. тут проживало 1147 осіб, з появою залізниці чисельність насел. зросла до 2800 (у 1914 – 3390). На поч. 20 ст. у Є. діяли залізнич. шпиталь, церк.-приход. школа, 2 церкви, було 2 кузні, 10 вітряків, олійниця, 4 магазини. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Тривалий час в Є. підтримувалася влада вільних козаків УЦР під кер-вом братів Піхотів. Наприкінці 1920 активно протидіяв встановленню більшов. влади загін Козія. 1921 жит. потерпали від голо-ду та тифу. Під час голодомору 1932–33 померло понад 300 осіб. Єрківчани зазнали сталін. репресій. Від 29 липня 1941 до 8 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У перші місяці в граніт. кар’єрі нацисти розстріляли 120 євреїв і рад. військовополонених. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 575 мешканців, з них 208 загинуло. Від 1960 – смт. До 1992 в Є. функціонували птахокомбінат, міжрай. торг. база, дрібноопт. база, вантажна дільниця залізниці, транспортно-експедиц. контора, амбулаторія для залізничників, філії рай. «Сільгосптехніки» та «Сільгоспхімії», плодоконсерв. і ремонтно-мех. з-ди. Нині діють нафтобаза, філія комбінату «Велді», комбінат хлібопродуктів, граніт. кар’єр. Є середня школа, дитсадок; Будинок культури, філія рай. муз. школи; амбулаторія. Пам’ятка арх-ри – залізнич. вокзал (1895). Серед видат. уродженців – дисидент, держ. діяч В. Чорновіл, композитор, диригент, засл. арт. Респ. М. Радзієвський, письменник В. Лисенко.

Літ.: Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005.

М. В. Яковенко

Стаття оновлена: 2009