Єрмилов Борис Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єрмилов Борис Павлович

ЄРМИ́ЛОВ Борис Павлович (26. 05. 1899, с. Дурасовка, нині Пензен. обл., РФ – 08. 11. 1972, м. Ялта, нині АР Крим) – живописець і графік. Навч. у Пензі: у Худож. студії при Худож. уч-щі (1917–18), Худож.-тех. майстернях (1919–24) і Худож.-пед. технікумі (1924–26; викл. І. Горюшкін-Сорокопудов). Жив у Саранську, Пензі, Ялті. Учасник мист. виставок від 1924. Викладав у школах і Пед. ін-ті Саранська (1926–34), школах Ялти (1950-і рр.). Автор статей про Пензен. художнє уч-ще та митців міста. Створював портрети, пейзажі, жанр. полотна.

Тв.: живопис – «Автопортрет» (1924; 1965), «Панорама Саранська» (поч. 1930-х рр.), «Вечір. Мордовка біля ставу» (1938), «Кримський пейзаж. У горах» (1956), «Тунгуський метеорит», «Здійснення мрії. Запуск ракети» (обидва – 1960), «Дари Криму» (1971); графіка – акварелі «Кримська Швейцарія» (1949), «Стара шовковиця. Весна», «Весна. Біля відчиненого вікна» (обидва – 1965), «Хаос біля скелі “Лебідь”» (1968); малюнки – «І. Павлов» (1953), «Дівчина за п’яльцями» (1955), «Старий моряк Ялтинського порту» (1956), «Дівчина» (1965).

Т. І. Березюк

Стаття оновлена: 2009