Кремінна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кремінна

КРЕМІННА́ – місто Луганської області, рай­центр. Кремін. міськраді підпорядк. с-ща Житлівка, Кузьмине, Стара Краснянка, Червона Дібро­ва. Знаходиться на р. Красна (за 2 км від впадання її у Сіверський Донець), на відстані 132 км від обл. центру. Пл. 15,72 км2. Насел. 24 447 осіб (2001, складає 88,3 % до 1989): українців – 81 %, росіян – 18 %. Залізнична станція. Першими поселенцями на тер. ниніш. К. були донські козаки, яких цар. уряд заслав у 2-й пол. 17 ст. за участь у повстанні під проводом С. Разіна. Водночас тут осідали й селяни-втікачі з Правобереж. України. 1680 ко­заки заснували при впадінні р. Бахмутова у Сівер. Донець Сухарів Городок, який став центром козачих поселень. У тому ж році поряд з ним, на берегах Кремінної, притоки Красної, ви­никла селян. слобода К. 1688 у ній розмістилася одна із сотень Ізюм. слобід. полку. Поступово Сухарів Городок втратив своє значення, 1836 з нього в К. переселилися останні 20 дворів. 1825 тут розмістився штаб Псков., 1829 – Глухів. кірасир. полків. Від­тоді до 1897 село називалося Но­воглухове. 1825 діяли 4 вино­кур­ні, пивоварня, млин. Від 1879 – волос. центр Куп’ян. пов. Харків. губ. У 1890-х рр. розпочато видобуток кам’яного вугілля (йо­­го поклади були виявлені ще у 1820-х рр.). 1894 у К. працювали 4 селян. копальні потуж. 80 тис. пудів на рік. 1893–95 зведено першу велику шахту, яка належала О. Алчевському (1899 увійшла до складу Алексєєвського гірничо-промислового товариства). 1895 прокладено залізницю. До поч. 20 ст. К. перетворилася на робітн. с-ще. 1914 функ­ціонували 2 церк.-парафіял. шко­ли, держ. ліс. школа, земські трикласна школа та двокласне уч-ще. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій. 1930 закладено шахту «Кремінна-Східна», 1938 – «Кре­мінна-Західна». У 1930-х рр. та­кож виявлені значні поклади газу. Від 1938 – місто, від 1940 – рай­­центр (був перенесений з м. Ру­біжне). 1825 мешкало 2380, 1862 – 4062, 1923 – 8772, 1938 – 14 710 осіб. Від вересня 1941 до липня 1942 побл. К. проходила лінія фронту. Від 10 липня 1942 до 31 січня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Відразу після звільнення К. розгорнулося форсування Сівер. Дінця, під час якого загинуло 2600 рад. воїнів. Післявоєн. видобуток ву­гілля на шахтах «Кремінна-Західна» та «Кремінна-Східна» роз­почато наприкінці 1943 – на поч. 1944. У 1954 здано в експлуата­цію шахту «Кремінна» № 1. Нині видобування вугілля не здійснюється. Провід. підпр-вами рад. періоду на поч. 1990-х рр. також були Кремінська баянна фабрика, мебл. комбінат, з-д «Кременмаш». Тепер працюють підпр-ва «Ритм» (вироб-во пром. холодил. вентиляц. устаткування), «Хімавтоматика» (вузли та прилади до інструментів, кріпил. вироби з металів), «Продгрупсервіс» (перероблення молока та вироб-во сиру), «Манг» (міне­рал. води та безалкогол. напої), «Акватранс» (мінерал. води), «Пінта-Кремін. пивовар. з-д», «Та­тиус» (хлібобулочні вироби), лісомислив. госп-во (пиломате­ріали, дерев’яні піддони), «Віко-Україна» (меблі). У К. – 4 заг.-осв. школи, г-зія, ліцей, мед. уч-ще, 3 дит. інтернати; рай. Будинок культури, клуб «Кремінна», центр. б-ка, дит. б-ка, муз. і художня школи, Кремінський краєзнавчий музей; рай. лікарня, СЕС; відділ. 5-ти банків; готель. Виходить г. «Кремінщина». При рай.

Будинку культури функціонують: народні – театр гумору і сатири, театр ім. Т. Шевченка, хор ветеранів війни і праці «Фронтовичка», ансамбль нар. пісні «Лелеченька», вокал. ансамбль «Ліра», танц. колектив «Світанок», колектив естрад. танцю «Life-балет», інструментал. ансамбль «Експромт», вокально-інструментал. ансамблі «Акцент» і «Контраст», сімей. циган. ансамбль «Чорний жемчуг»; зразкові – інструментал. ансамбль «Камертон», танц. колектив «Ім­пульс». К. – курорт. і оздоров. центр Пн. Донбасу. На берегах озер, якими перемежовується ліс, розташ. санаторій «Озерний», дит. оздоровчі центри «Зо­­ря», «Мрія», «Сосновий гай», бази відпочинку «Вуглинка», «Зо­ря», «Лісова поляна», «Сосновий бір», «Чайка». Спорткомплекс «Олімп» – місце підготовки спорт­сменів України до всеукр. і міжнар. змагань, а на стадіоні «Динамо» щорічно відбуваються спорт. змагання найвищих рангів.

Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня. Діє Свято-Сергієв. чол. монастир УПЦ МП.

Пам’ятки арх-ри: садиб. будинок (кін. 19 ст.), бактеріол. лабораторія, будинок громад. орг-цій, житл. будинки на вул. Леніна, № 8, 10, 12, 20 (усі – кін. 1920-х рр.). Побл. К. виявлено 41 археол. па­м’ятку, зокрема катакомб. і зруб. культур, сармат. поховання. Встановлено пам’ятник загиблим шахтарям, меморіал Слави, пам’ятні знаки воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців – фізико-хімік, матеріало­знавець, акад. АНУ В. Єременко, лікар Л. Давидова, економісти В. Захожай, О. Рубан; громад.-політ. діяч, кооператор А. Дражевський; хор. диригент, нар. арт. України, акад. АМУ О. Тимо­шенко; спортсмени В. Рибін, І. Янович; Герої Рад. Союзу І. Гон­чаров, А. Давиденко, М. Лопата. Новоглухів. ліс. школу закінчив політ. діяч М. Шаповал. 1991 К. відвідав поет Д. Павличко (написав вірш «Кремінському Дубовому гаю»).

Літ.: Лавка Г. М. Приглашает Кременная. Д., 1983; Омельченко С. І. Кре­мінщина: минуле та сьогодення. Лисичанськ, 1991; Лавка Г. М. Кремен­­щи­на – оазис Донбасса. Рубежное, 1993.

В. О. Сімейко

Стаття оновлена: 2014