Єрмолова Валентина Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єрмолова Валентина Іванівна

ЄРМО́ЛОВА Валентина Іванівна (07. 02. 1940, с. Староалейка Алтай. краю, РФ) – прозаїк, сценарист. Чл. НСКінУ (1978), НСПУ (1979). Літ. премія ім. В. Короленка (1990), міжнар. літ. премія ім. Ю. Долгорукого (РФ, 2004). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2011). Закін. ВДІК (1967; майстерня Й. Маневича). Відтоді як сценарист студії «Київнаукфільм» створила стрічки «Земле моя, доле моя» (1967, реж. Т. Золоєв), «У прекрасному та шаленому світі» (1969, реж. Л. Островська), «Червоне вугілля планети» (1973, реж. І. Стависький), «Роздуми про допитливість» (1974, реж. О. Ігішев), «Контакти» (1975, реж. В. Олендер), «Вони тікали з рідного дому» (1976), «Врубель у Києві» (1990; обидві – реж. Л. Михалевич). Від 1975 – на твор. роботі. Авторка повістей «В грозу на качелях», «Мужские прогулки» (обидві – 1984); романів «Планета Вода» (1986), «И жизни пир веселый» (1990), «Пелынь судеб наших» (2003), «Призраки площадей» (2007; усі – Київ). Пише соц.-психол. твори про драму талановитих, але нереалізованих твор. особистостей; про ілюзію та оману, пошук істини і свого місця у нестабільному світі; про безлад у головах, що спричинив велику геополіт. кризу.

О. Б. Парфенюк

Стаття оновлена: 2016