Єрофєєв Олександр Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єрофєєв Олександр Гаврилович

ЄРОФЄ́ЄВ Олександр Гаврилович (21. 10 (02. 11). 1884, м. Нижній Новгород, нині РФ – 25. 07. 1969, м. Горький, нині Нижній Новгород) – тромбоніст, диригент, музично-громадський діяч, педагог. Засл. арт. УСРР (1935), засл. діяч мист-в РРФСР (1946). Закін. Моск. консерваторію (1904; кл. тромбона), де прослухав курс композиції у С. Танєєва. Відтоді був солістом опер. оркестру і викл. муз. уч-ща у Казані (Росія). 1911 – соліст оркестру Харків. опери. Від 1912 – у Полтаві: викл., 1918–28 – дир. Муз. технікуму; водночас 1917 – голова Спілки музик-професіоналів, засн. Симф. оркестру, Хор. капели ім. Т. Шевченка (кер. Ф. Попадич), регент. курсів (серед викл. – О. Свєшников), камер. ансамблів; 1920–25 – гол. диригент «Опер. трудового колективу», у якому 1922 дебютував І. Козловський. 1928–32 – гол. диригент Пересув. укр. опери у Вінниці, 1932–36 – Донец. пересув. опери у Ворошиловграді (нині Луганськ). Є. активно пропагував укр. опери («Утоплена», «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Кармелюк» В. Костенка, «Золотий обруч» Б. Лятошинського). Від 1938 – гол. диригент, водночас 1944–56 – худож. кер. Театру опери та балету у м. Горький, на сцені якого вперше поставив (разом з хор. диригентом Є. Мариківським) «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1940) та «Наталку Полтавку» М. Лисенка (1942).

Літ.: Полуэктова Н. И., Келлер В. А. Нижегородцы-музыканты // Люди рус. искусства. Горький, 1960.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2009