Єрошевич Петро Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єрошевич Петро Костянтинович

ЄРОШЕ́ВИЧ Петро Костянтинович (04. 07. 1870, Полтав. губ. – ?) – військовик. Генерал-поручник Армії УНР. Закін. Полтав. кадет. корпус (1888), Михайлів. артилер. уч-ще (1891), Микол. академію Генштабу (1898). Учасник китай. кампанії 1900–01, рос.-япон. 1904–05 і 1-ї світ. воєн. Після утворення УЦР українізував частину, якою командував. 1918 – ком-р 2-го Поділ. армій. корпусу, що перебував у стадії формування (підтримав антигетьман. повстання Директорії); 1919 – ком-р Волин. групи військ і Пн. дивізії Армії УНР на денікін. фронті; 1920 виконував обов’язки міністра, гол. інспектора Армії УНР. Після інтернування в Польщі признач. Ген. інспектором Армії УНР. До 1936 мешкав у м. Каліш, відтоді – у с. Скальмежице побл. Каліша. Автор спогадів «З боротьби українського народу за свою незалежність» // «За державність», Варшава, 1938, № 8; 1939, № 9. 26 січня 1945 заарешт. органами НКВС, загинув в ув’язненні.

Літ.: Список Генерального штаба на 1912 г. С.-Петербург, 1912; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 роки. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко, О. М. Колянчук

Стаття оновлена: 2009