Єрусалим

ЄРУСАЛИ́М (на івриті — , араб. — Al-Quds, англ. — Jerusalem) — одне з найдавніших міст світу; духовний центр юдаїзму, християнства та мусульманства. Роз­таш. між Серед­земним і Мертвим морями, на вис. до 840 м над р. м. Насел. 732,1 тис. осіб (2007), з них 64 % юдеїв, 32 % мусульман і 2 % християн. Площа 126 км². Перші згадки про Є. (під на­звою «Русалимум») зна­йдено в написах на єгипет. глеках 19–18 ст. до н. е. У списках із Тель-Амари згадується як Є. у 14 ст. до н. е. На­прикінці 8 ст. до н. е. — як Урусалим­му в написах фараона Санхерива. До завоюва­н­ня царем Давидом і проголоше­н­ня столицею Юдей. царства Є. мав назву Іовус. Давид пере­ніс до Є. Ковчег Заповіту, де зберігалися скрижалі з 10-ма заповід­ями, і роз­почав під­готовку до будівництва Храму. 960 р. до н. е. його син Соломон побудував на г. Моріа Перший Храм і роз­ширив кордони царства від р. Євфрат до Єгипту. 586 р. до н. е. місто захопив і повністю зруйнував вавилон. цар Навуходоносор ІІ. 539 р. до н. е. перс. цар Кір ІІ Великий дарував євреям автономію; за його ж наказом 516 р. до н. е. побудовано Другий Храм. Після роз­грому Перс. імперії 332 р. до н. е. Алексан­дром Македонським Є. правили ел­ліни. 164 р. до н. е. після пов­ста­н­ня на чолі з Єгудою Мак­кавеєм з династії Хасманіїв від­новлено євр. незалежність. 63 р. до н. е. Є. завоював рим. генерал Помпей. У часи правлі­н­ня Ірода Великого (37 р. до н. е. — 4 р. н. е.) Є. за­знав найбільшого роз­квіту. Після Юдей. війни (66–70 р. н. е.) по­ступово занепав і римляни зруйнували Храм. Завоювавши місто 324, візантій. імператор Кон­стантин побудував 335 на Голгофі Храм Гробу Господнього — місце паломництва християн. Після захопле­н­ня міста арабами 639, халіф Омар-ібн-аль-Хат­табу звів 691 у Є. першу мечеть. Від 878 за право володіти містом змагалися династії єгипет. і багдад. халіфів. 1099–1187 Є. — столиця Королівства хрестоносців. Згодом його захопив курд. султан Саладін; 1260 — єгипет. військо мамлюків, які пере­творили місто на один із центрів мусульманства. 1517–1917 Є. — у володін­ні Осман. імперії, від 1920 — під Британ. мандатом. 1947 ГА ООН скасувала британ. мандат і прийняла ріше­н­ня про створе­н­ня на тер. Палестини араб. і євр. держав (Є. отримав особл. статус і не входив до їхнього складу). Після низки арабо-ізраїл. конфліктів 1967 Є. повністю пере­йшов під контроль Ізраїлю, парламент якого (Кнесет) 1980 проголосив його столицею. Однак ООН ви­знала це ріше­н­ня таким, що не має закон. сили. З рим. часів Є. мав євр., вірм. та християн. квартали, у середньовіч­чі виник мусульманський. Їх умовно називають Старим містом (бл. 1 км²). Від 2-ї пол. 19 ст. активно роз­будовують зх. частину міста. 1981 Є. внесено до Списку Всесвіт. спадщини ЮНЕСКО, донині у місті збереглося багато реліг. і світських памʼяток: Західна Стіна, або Стіна Плачу (сім рядів камʼяних блоків, що утримують від­різок Храмової гори, на якій стояли Перший і Другий Храми, довж. 60 м і вис. 22 м), Іродиан. квартал, вул. Кардо, Музей Спаленого будинку, Храм Гробу Господнього, мечеті аль-Акса (710), Омара, Ель-Марвана, церкви св. Анни, базиліка Ессе-Хомо, церква Христа-Спасителя, собор св. Якова (побудов. хрестоносцями). Зі Старого міста виводять 7 воріт. На Сх. від Старого міста — Гетсиман. сад і 12-купол. Церква всіх націй, або Базиліка страж­дань, у візантій. стилі (1924); церква св. Марії Маґдалени, побудов. 1888 за наказом рос. царя Олександра ІІІ. У Зх. місті роз­таш. пере­важно християн. святині, а також Кнесет, уряд. центр, Ізраїл. музей, Храм Книги, Євр. університет, Академія мистецтв і наук, Єрусалим. театр, ви­ставк. Палац Націй. Як місце життя, діяльності і смерті Ісуса Христа, Є. притягує від поч. християн. ери паломників з усього світу, зокрема і з України. Чимало з них залишили описи своїх подорожей. Так, ігумен одного з черніг. монастирів Данило описав своє паломництво до Палестини 1106–08, пробувши у Є. 16 місяців («Житие и хожение Даниила, игумена Рус­ской земли», бл. 1113); пізніше залишив спогади про свою подорож Данило Корсунський, ігумен монастиря в м-ку Гродно («Пере­гринация, или Путь к Иерусалиму»; опубл. 1906). Більше укр. прочан подорожувало до Є. в козац. добу: монахи Новгород-Сівер. монастиря Макарій і Сильвестр 1704; І. Вишенський 1707–09 («Путешествие иеромонаха Ип­полита Вишенского в Иерусалим, на Синай и Афон»; опубл. 1914); Варлаам Ліницький з Києво-Печер. монастиря 1712–14. В. Григорович-Барський подорожував 1723–47 країнами Сходу і детально описав своє 5-місячне пере­бува­н­ня в Є. із власними зарисовками міста. Монах Мотронин. Свято-Троїц. монастиря з м. Чигирин (нині Черкас. обл.) Серапіон описав своє паломництво до Є. 1749 у творі «Путник, или Путешествие во Святую Землю» (опубл. 1873). Описи подорожей у 19 ст. залишили уродженець Волині Іполит Терлецький («Записки второго поклонического путешествия с Рима в Ерусалим», у 2-х т., 1861), галичанин Л. Турянський («Опис з уст паломника», 1886), священики А. Полянський, Т. Дуткевич та Б. Кирчев. Великі паломництва з Галичини до Є. і Палестини організував 1904 і 1906 митрополит Андрей Шептицький, про що роз­повів священик Ю.-К. Дзерович у «Пропамʼятній книзі першого русько-народного паломництва в Святу Землю від 5 до 28 вересня 1906». У 1935 ви­йшла праця «Паломництво до Святої Землі» ректора Львів. духов. академії Йосифа Сліпого, а в новітні часи написали мемуари священик Ю. Федорів та М. Жишка. Укр. паломники, реліг. та світські діячі залишали меморабілії в церквах Є. Так, геть­ман І. Мазепа подарував велику срібну таріль-плащаницю з гравюрою погребі­н­ня Христа Храму Гробу Господнього. Щедрим меценатом цього храму був також кошовий отаман П. Калнишевський. Проф. Київ. духовної академії Я. Олесницький написав працю «Святая Земля» (у 2-х т., 1875–76). Паломництво українців до Є. продовжувалося і після 2-ї світової війни, пере­важно з діаспори. Частим провід­ником прощ був студит. ієромонах Євтимій Волянський з Канади.

У Є. мешкає чисельна група євреїв-ім­мі­грантів з України. Певний час від 1979 діяло Товариство євр.-укр. звʼязків (голова — Я. Сусленський), 1977 засн. каф. україно­знавства в Євр. університеті. 1953 роз­почато будівництво Меморіалу Голокосту європ. єврейства «Яд Вашем», де посаджено дерева на пошану тих, хто рятував життя євреям під час геноциду. 1985 завдяки українцю Ю. Дибі зі США від­крито памʼятник укр. і євр. жертвам нацизму та більшовизму в Старому місті, який, однак, за кілька місяців зруйновано.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю