Єфименко Петро Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єфименко Петро Петрович

ЄФИ́МЕНКО Петро Петрович (09(21). 11. 1884, Харків – 18. 04. 1969, Ленінград, нині С.-Петербург) – археолог. Син Петра і Олександри, брат Тетяни Єфименків. Д-р істор. н. (1934, без захисту дис.), акад. АН УРСР (1945). Держ. нагороди СРСР. Почес. чл. Королів. антропол. ін-ту Великої Британії та Ірландії (1943), Міжнар. союзу доісториків (1958), Італ. ін-ту доісторії й праісторії у Флоренції (1960). Навч. у Харків. ун-ті (1904–06), звідки звільнений за причетність до студент. заворушень. Брав участь у 12-му (Харків, 1902) і 13-му (м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ, 1905) археол. з’їздах. Відзначений премією ім. О. Потебні за підготовку покажчика літ-ри з історії, археології та етнографії Харків. губ. 1909 провів результативні розкопки Мізин. стоянки на Чернігівщині. Закін. С.-Петербур. ун-т (1912). Знач. вплив на формування Є. як науковця мав Ф. Вовк. Після закінчення Ун-ту залишений на каф. антропології та географії для підготовки до професор. звання. За успіхи у навч. нагородж. кругосвіт. подорожжю: 1913–14 вивчав археол. і етногр. колекції в музеях Франції, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Італії, Греції, Єгипту, Сомалі, Індії, Китаю, Японії. Після повернення 1915 обраний чл. рос. археол., антропол. і геогр. т-в. 1915–23 працював у Держ. істор. музеї (Москва); 1923–41 – у Ермітажі, Музеї антропології та етнографії, Ленінгр. відділ. Ін-ту матеріал. культури АН СРСР; 1941–45 – в евакуації на Поволжі; 1945–54 – дир. Ін-ту археології АН УРСР (Київ). Керував розкопками палеоліт. стоянок в УРСР і РФ. Вперше узагальнив історію первіс. сусп-ва, удосконалив методику розкопок палеоліт. стоянок, розробив метод стратигр. аналізу могильників, запропонував періодизацію пам’яток палеоліту на тер. СРСР. Під його кер-вом написана колективна праця «Нариси стародавньої історії Української РСР» (К., 1957). Гол. ред. період. вид. «Археологія» (від 1947), «Археологічні пам’ятки УРСР» (від 1949), «Краткие сообщения Института археологии» (від 1952). Серед учнів – В. Довженок, Д. Телегін, О. Тереножкін, І. Шовкопляс.

Пр.: Каменные орудия палеолитической стоянки в с. Мезине Черниговской губернии // Ежегодник Русского археол. об-ва при С.-Петербур. ун-те. 1913. Т. 4; Рязанские могильники: опыт культурно-стратиграфического анализа могильников массового типа // Мат. по этнографии. Ленинград, 1926. Вып. 1; Значение женщины в ориньякскую эпоху // Изв. Гос. академии истории материал. культуры. 1931. Т. 11, вып. 3–4; Дородовое общество. Очерки по истории первобытно-коммунистического общества. Москва; Ленинград, 1934; Древнерусские поселения на Дону. Москва; Ленинград, 1948 (співавт.); Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени. 3-е изд. К., 1953; Про періодизацію пізнього палеоліту Східної Європи // Археологія. 1957. Т. 10; Костенки І. Москва; Ленинград, 1958; Абашевская культура в Поволжье // Абашев. культура в Среднем Поволжье. Москва, 1961 (співавт.).

Літ.: Борисковский П. И. К 80-летию Петра Петровича Ефименко // СА. 1964. № 4; Франко О. О. Академік АН УРСР П. П. Єфименко (до 100-річчя з дня народж.) // УІЖ. 1984. № 11; Бібіков С. М. Відомий учений-археолог // Вісн. АН УРСР. 1985. № 8; Формозов А. А. О Петре Петровиче Ефименко: Материалы к биографии // Очерки истории отечествен. археологии. Москва, 2002. Вып. 3; Сапожников І. В., Кухарчук Ю. В. Кам’яна доба України та Петро Петрович Єфименко (до 120-річчя від дня народження вченого: 21(9). 11. 1884–18. 04. 1969) // Кам’яна доба України. 2004. Вип. 6; Кухарчук Ю. В. Петро Петрович Єфименко (до 120-річчя від дня народження) // Археологія. 2004. № 3.

Ю. В. Кухарчук

Стаття оновлена: 2009