Єфименко Петро Савич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єфименко Петро Савич

ЄФИ́МЕНКО Петро Савич (псевд.: Петро Одинець, Царедавенко; 1835, с. Великий Токмак Бердян. пов. Таврій. губ., нині м. Токмак Запоріз. обл. – 07(20). 05. 1908, С.-Петербург) – громадський діяч, історик, етнограф. Чоловік Олександри, батько Петра і Тетяни Єфименків. Закін. Катеринослав. г-зію (нині Дніпропетровськ), навч. у Харків. (1855–58) і Моск. (1858–59) ун-тах. За участь у діяльності Харків.-Київ. таєм. т-ва 1860 засланий до Перм., наступ. року переведений до Архангел. губ. Росії. Перебуваючи на засланні, розшукав на Соловец. о-вах надмогил. плиту остан. кошового Запороз. Січі П. Калнишевського; вивчав історію промислів, вірувань, статистику та звичаєве право народів Пн. Росії; друкував статті в «Архангельских губернских ведомостях» (1865–71). Після відбуття покарання 1873–76 працював секр. у губерн. статист. ком-тах у Воронежі та Самарі (Росія). 1877 переїхав до Чернігова, 1879 – до Харкова, де очолював статист. відділ повіт. земської управи, працював у губерн. статист. ком-ті та відділ. Дворян. банку. Знайшов у Чернігові та перевіз до Харкова архів Малорос. колегії, що став основою створення істор. архіву Харків. істор.-філол. т-ва, чл. якого був Є. Матеріали з етнографії, фольклору, історії та статистики України публікував у «КС», зокрема «Архив Малороссийской коллегии при Харьковском университете» (№ 1), «Последний писарь Войска Запорожского Глоба» (№ 8), «Ссыльные малороссияне в Архангельской губ. 1708–1802» (№ 9; усі – 1882), «Шпитали в Малороссии» (№ 4), «Упыри (Из истории народных верований)» (№ 6; обидві – 1883), «Могилы гетманцев в Лебедине» (1884, № 4), «Экономические заметки и материалы» (1888, № 4), «Русской старине» – «Калнишевский, последний кошевой Запорожской Сечи. 1691–1803» (1875, т. 14). Опублікував «Сборник малороссийских заклинаний» (Москва, 1874), готував до вид. «Харьковский календарь» (1884–87), редагував 1-й вип. «Харьковского сборника» (1887). Також вміщував статті в «Основі», «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке». Розробив етногр. програми для збирання відомостей про нар. повір’я українців (1866), общинне землеволодіння (1878), селян. господарювання (1887), побут селян (1891); на замовлення Рос. геогр. т-ва – програму по звичаєвому праву. У статті «К вопросу об украинском народничестве» («КС», 1906) розкритикував осн. положення марксизму.

Літ.: Пыпин А. Н. История русской этнографии. Т. 1–2. С.-Петербург, 1890–91; Виноградов Н. П. С. Ефименко // Живая старина. 1908. Вып. 2.

ДА: ЦДІА України у Києві, ф. 2017, оп. 1, спр. 265.

П. Г. Марков

Стаття оновлена: 2009