Єфименко Петро Савич

ЄФИ́МЕНКО Петро Савич (псевд.: Петро Одинець, Царедавенко; 14. 09. 1835, с. Великий Токмак Бердянського пов. Таврійської губ., нині м. Токмак Запорізької обл. — 07(20). 05. 1908, С.-Петербург) — громадський діяч, історик, етно­граф. Чоловік Олександри, батько Петра і Тетяни Єфименків. Закінчив Катеринославську гімназію (нині Дні­пропетровськ), на­вчався у Харківському (1855–58) і Московському (1858–59) університетах. За участь у діяльності Харківсько-Київського таємного товариства 1860 засланий до Пермської, на­ступного року пере­ведений до Архангельської губ. Росії. Пере­буваючи на заслан­ні, роз­шукав на Соловецьких о-вах надмогильну плиту остан­нього кошового Запорозької Січі П. Калнишевського; ви­вчав історію промислів, вірувань, статистику та звичаєве право народів Пів­нічної Росії; друкував стат­ті в «Архангельских губернских ведомостях» (1865–71). Після від­бу­т­тя покара­н­ня 1873–76 працював секретарем у губернських статистичних комітетах у Воронежі та Самарі (Росія). 1877 пере­їхав до Чернігова, 1879 — до Харкова, де очолював статист. від­діл повіт. земської управи, працював у губернському статистичному комітеті та від­ділен­ні Дворянського банку. Зна­йшов у Чернігові та пере­віз до Харкова архів Малоросійської колегії, що став основою створе­н­ня історичного архіву Харківського історико-філологічного товариства, членом якого він був.

Матеріали з етно­графії, фольклору, історії та статистики України публікував у «КС», зокрема «Архив Малорос­сийской кол­легии при Харьковском университете» (№ 1), «Последний писарь Войска Запорожского Глоба» (№ 8), «Ссыльные малорос­сияне в Архангельской губ. 1708–1802» (№ 9; усі — 1882), «Шпитали в Малорос­сии» (№ 4), «Упыри (Из истории народных верований)» (№ 6; обидві — 1883), «Могилы гетманцев в Лебедине» (1884, № 4), «Экономические заметки и материалы» (1888, № 4), «Рус­ской старине» — «Калнишевский, последний кошевой Запорожской Сечи. 1691–1803» (1875, т. 14). Опублікував «Сборник малорос­сийских заклинаний» (Москва, 1874), готував до вид. «Харьковский календарь» (1884–87), редагував 1-й вип. «Харьковского сборника» (1887). Також вміщував стат­ті в «Основі», «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке». Роз­робив етно­графічні про­грами для збира­н­ня ві­домостей про нар. повірʼя українців (1866), общин­не землеволоді­н­ня (1878), селянського господарюва­н­ня (1887), побут селян (1891); на замовле­н­ня Російського гео­графічного товариства — про­граму по звичаєвому праву. У стат­ті «К во­просу об украинском народничестве» («КС», 1906) роз­критикував основні положе­н­ня марксизму.

Завантажити статтю