Єфремов Іван Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єфремов Іван Антонович

ЄФРЕ́МОВ Іван Антонович (Ефремов Иван Антонович; 09(22). 04. 1907, с. Вириця побл. С.-Петербурга – 05. 10. 1972, Москва, похов. у с-щі Комарово Ленінгр. обл.) – російський палеонтолог, письменник. Д-р біол. н. (1941), проф. (1943). Чл. СП СРСР (1945). Премії ім. О. Борисяка АН СРСР (1946), Президії АН СРСР (1947), Сталін. премія (1952). Держ. нагороди СРСР. Дитинство провів у м. Бердянськ (нині Запоріз. обл.) та Херсон. Закін. Ленінгр. гірн. ін-т (1935). Від 1929 – н. с. Геол. музею, 1937–59 – зав. лаб. нижчих хребетних Палеонтол. ін-ту АН СРСР (Москва). Засн. тафономії – розділу палеонтології, що вивчає закономірності процесів природ. захоронення викопних залишків організмів. Автор роману-утопії про комуніст. республіку «Туманность Андромеды» (ж. «Техника молодежи», 1957, № 1–6, 8, 9, 11; екранізов. 1967, реж. Є. Шерстобитов, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), яким значно вплинув на розвиток рад. наук. фантастики. Продовженням цього роману став «Час Быка» (ж. «Техника молодежи», 1968, № 10–12; 1969, № 1–7), у якому події відбуваються на кілька століть пізніше: планету, де панує олігархія, рятують посланці з Землі. У філос. романі «Лезвие бритвы» (Москва, 1964) описав гіпотетично ідеал. гармонійну людину. Окремі твори Є. укр. мовою переклали К. Гловацька, І. Соболь, Б. Чайковський, І. Щербина, К. Юречко, В. Гнатюк та ін. 1988 у Миколаєві та Очакові (Микол. обл.) відбулися Всесоюзні Єфремов. читання.

Тв.: Собрание сочинений: В 3 т. Москва, 1975–76; Собрание сочинений: В 5 т. Москва, 1986–89; укр. перекл. – Алмазна труба. 1954; На краю Ойкумени. 1956; Білий ріг. 1959; Туманність Андромеди. 1960; Зоряні кораблі. 1965 (усі – Київ).

Літ.: Брандис Е., Дмитриевский В. Через годы времени: Очерк творчества И. Ефремова. Москва; Ленинград, 1963; Чудинов П. К. Иван Антонович Ефремов. Москва, 1987.

Г. Ф. Крикун

Стаття оновлена: 2009