Єфремов Олег Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єфремов Олег Миколайович

ЄФРЕ́МОВ Олег Миколайович (Ефремов Олег Николаевич; 01. 10. 1927, Москва – 24. 05. 2000, там само) – російський актор, режисер, педагог. Проф. (1976). Нар. арт. СРСР (1976). Герой Соц. Праці (1987). Держ. премії СРСР (1969, 1974, 1983), РФ (1997; 2004, посмертно). Держ. нагороди РФ. Закін. школу-студію МХАТу (1949; викл. М. Кедров, В. Топорков), де відтоді й викладав. Водночас 1949–56 – актор Центр. дит. театру (Москва), у якому дебютував також режисер. роботою «Дмитрик-невидимка» за В. Коростильовим та М. Львовським (1955). Організував 1956 у Москві «Студію молодих акторів», кер. якої був до 1970 (від 1958 – театр-студія «Соврємєннік»). Від 1970 – гол. реж. і актор, від 1987 – худож. кер. МХАТу (згодом МХАТ ім. А. Чехова). У кіно від 1955. Реж. стрічок «Будується міст» (1966, у співавт. з Г. Єгіазаровим) та «Старий Новий рік» (1980, у співавт. з Н. Ардашниковим; обидві – «Мосфільм»). Є. – одна зі знакових персон рос. театру, кіно та громад. життя 2-ї пол. 20 ст. Створив інваріант. портрет «шістдесятника» (соц. романтика і героя-коханця, чоловіка-самітника), який викликає симпатію. 1966 разом з видат. діячами науки і культури того часу (А. Сахаров, П. Капиця, І. Тамм, М. Плісецька та ін.) підписав лист до Л. Брежнєва, у якому наголошувалося на недопустимості реабілітації Й. Сталіна. Про Є. знято фільми «Олег Єфремов. Щоб був театр» (1987, реж. М. Голдовська), «Вічний Олег» (2007, реж. Л. Парфьонов).

Ролі: Іван («Горбоконик» за П. Єршовим), Костя Полєтаєв, Олексій («Сторінки життя», «У добрий час!» за В. Розовим), Ухов («Старша сестра» О. Володіна), Мольєр («Кабала святош» М. Булгакова), Ков’єль («Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра); у кіно – Олексій Узоров («Перший ешалон», 1955, реж. М. Калатозов), Танкіст Іванов («Живі та мертві», 1963, реж. О. Столпер), Долохов («Війна і мир», 1965, реж. С. Бондарчук), Лікар Айболить («Айболить–66», 1966, реж. Р. Биков), Художник Федір («Палай, палай, моя зірко», 1969, реж. О. Мітта), Полинін («Випадок з Полиніним», 1970, реж. О. Сахаров; усі – «Мосфільм»), Слідчий Подберезовиков («Стережись автомобіля», 1966, реж. Е. Рязанов, «Мосфільм», творче об’єдн. «Луч»), Таксист Сашко («Три тополі на Плющисі», 1967, реж. Т. Ліознова), Художник («Одного разу двадцять років потому», 1980, реж. Ю. Єгоров; обидва – Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), Микола Григорович («Ширлі-мирлі», 1995, реж. В. Меньшов, «Мосфільм», «Жанр»).

Вистави: «Вічно живі» В. Розова (1956, роль Бориса, згодом – Бороздіна), «Голий король» за Є. Шварцом (1960), «Соло для годинника з боєм» О. Заградника (1972), «Качине полювання» О. Вампілова (1979), «Вишневий сад» (1989) та «Три сестри» (1997) А. Чехова, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (1992), «Борис Годунов» О. Пушкіна (1994).

Літ.: Свободин А. Олег Ефремов. Штрихи театральной судьбы. 1987; Смелянский А. Олег Ефремов. 1992; Олег Ефремов: О театре и о себе. 1997 (усі – Москва).

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2009