Єфремов Сергій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єфремов Сергій Федорович

ЄФРЕ́МОВ Сергій Федорович (20. 09. 1893, с. Зеленьків Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. – 18. 12. 1966, м. Асторія, шт. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – військовик. Син Ф. Єфремова й А. Загродської – сестри А. та О. Загродських. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Київ. військ. уч-ще. Учасник 1-ї світ. війни. 1917 – штабс-капітан 271-го піхот. запасного полку, голова Укр. військ. ради Катеринославщини, делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їздів у Києві; до лютого 1918 – ком-р 3-го Катеринослав. Гайдамац. полку військ УЦР, відтоді – пом. нач. 1-го відділу упр. персон. складу Гол. штабу; 1919 – у Військ. мін-ві УНР; у серпні–вересні 1920 – булав. старшина для доручень при командувачі Армії УНР, згодом – ком-р 15-го та 24-го куренів 3-ї Заліз. дивізії. У листопаді 1920 інтернований у Польщі. 1921–38 проживав в Ужгороді. У березні 1939 – командувач Карпат. Січі (ЗС Карпат. України) під час боїв із угор. військами. Від вересня 1939 служив у словац. армії (полковник). Мешкав у Югославії та Німеччині, після 2-ї світ. війни виїхав до США. Чл. Об’єдн. бувших вояків-українців у Америці. Автор спогадів «Бої 14–15 березня 1939 року на Карпатській Україні» // «За державність», 1966, № 11; Уж., 2009.

Літ.: Єфремов Сергій Федорович: Некролог // Вісті комбатанта. 1967. № 1.

О. Л. Шатайло

Стаття оновлена: 2009