Єшкілєв Володимир Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єшкілєв Володимир Львович

Є́ШКІЛЄВ Володимир Львович (23. 05. 1965, Івано-Франківськ) – письменник. Чл. АУП (1997). Закін. Івано-Фр. пед. ін-т (1988). Від 1992 працює у Зх.-укр. екон.-правн. ун-ті (Івано-Франківськ). Видавав ж. «Плерома» (1996–2001); від 2008 – шеф-ред. часопису «Золота каста» (обидва – Івано-Франківськ). Дебютував повістю «Гавані сірта» (ж. «Четвер», 1991, № 2), що стала своєрід. декламацією його твор. шукань, зокрема дослідж. метафіз. ієрарх. систем, аналізування знак. сутності буття. Автор зб. поезій «Парадокс Хомського» (Галич, 1996), «Диптих» (Москва, 2001), романів «Адепт» (Ів.-Ф., 1997; Х., 2008; спільно з О. Гуцуляком), «Пафос» (2002), «Імператор повені» (2004; обидва – Львів), «Втеча майстра Пінзеля» (К., 2007), «Богиня і консультант» (Х., 2009), оповідань «Візантійська фотографія» (Л., 2002), «Інше гроно проникнень і свідчень» (2006), «Ідеальна У» (2007), літературознав. дослідж. «Воццекургія Бет» (1998; усі – Івано-Франківськ). Упорядник глосарій. корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури» («Плерома», 1998, ч. 3) та антологій рос.-мов. літ-ри Прикарпаття «Ткань и ландшафт» (2003), «Пароли и пробуждения» (2008; обидві – Івано-Франківськ). Є. – один із творців та гол. ідеолог т. зв. станіслав. феномену. Його проза філос., спрямована ніби означити таємницю символів та знаків, «перекодувати» архетипні конструкції укр. літ-ри через особисту систему символів.

Літ.: Семків Р., Матвієнко С. Тіні забутих фреймів // Критика. 1998. Ч. 12; Ботанова К. Нестерпна повнота буття // Літ-ра плюс. 1999. Ч. 5–6; Неборак В. Станція «Повернення деміургів» // Четвер. 2000. № 9; Оскара А. Туга за алхімією. Література в пошуках метафізики // Кур’єр Кривбасу. 2000. Ч. 129; Баран Є. Каламбур по-єшкілєвські // Зх. кур’єр. 2004, 10 черв.; Бондар-Терещенко І. Боцман і діти // Кур’єр Кривбасу. 2005. Ч. 184.

В. В. Ґабор

Стаття оновлена: 2009