Жабинський Леонід Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жабинський Леонід Андрійович

ЖАБИ́НСЬКИЙ Леонід Андрійович (11. 06. 1928, с. Рябці Черніг. р-ну, нині Черніг. обл. – 31. 01. 2002, Київ) – живописець. Чл. НСХУ (1978). Закін. Київ. худож. ін-т (1967; викл. В. Пузирьков, К. Трохименко, І. Штільман). Працював у Києві декоратором театру рос. драми ім. Лесі Українки (1953–54); у майстернях Худож. фонду УРСР (1954–74, з перервами); гол. художником Упр. «Реклама» (1974–76); в об’єдн. «Художник» (1976–91). Учасник респ. мист. виставок від 1970. Осн. галузі – станк. (сюжетно-темат. картина, портрет, пейзаж, натюрморт) та діорам. живопис; теми – 2-а світ. війна, козаччина, мисливство. Твори Ж. вирізняються лаконічністю задуму, психологізмом. Окремі роботи зберігаються у Вінн. істор. музеї.

Тв.: графіка – «Весняне мереживо» (1975); діорами – «Полісся» та «Наддніпрянщина» (1975–76, Олев. краєзнав. музей, Житомир. обл.), «Примусове вивезення населення Первомайська до Німеччини» (1979–80, Первомай. істор. музей, Микол. обл.), «Трагедія у с. Копище» (музей у с. Словечне Овруц. р-ну, 1980–81); живопис – «Перший день війни» (1964), «Піони» (1968), «Чернігівщина», «У батьківській хаті» (обидва – 1969), «Партизани», «Дружина» (обидва – 1970), «Дівчина», «На штрафній лаві» (обидва – 1971), «Весняний день» (1972), «Хліб», «Море», «Дороги батьків. 1941 р.» (усі – 1973), «Хранителі природи», «Зорі назустріч» (обидва – 1977), «Материнство» (1979), «З розвідки», «Попереду – Київ» (обидва – 1983), «Громовиця», «Весняна сюїта. Тетерева», «Мати» (усі – 1989), «Сватання» (1990-і рр.), «Ой літа орел, літа сизий», «Натюрморт із кавуном» (обидва – 1991), «Осінь» (1993), «Журба» (1995), «Матінко рідненька», «Помста козацька» (обидва – 1996), «Автопортрет» (1998); диптихи – «За життя» (1993), «Мисливські натюрморти» (1999).

Літ.: Куроленко Н. «Дед Мороз» с Андреевского – «комендант» дома художников // Киев. ведомости. 1997, 6 дек.

О. В. Бічукова

Стаття оновлена: 2009