Жаботин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жаботин

ЖА́БОТИН – село Кам’янського району Черкаської області. Знаходиться за 65 км від обл. центру, за 20 км від райцентру та залізнич. ст. Кам’янка. Пл. 9,55 км2. Насел. 1270 осіб (2001, складає 68,0 % до 1989), переважно українці. Засн. наприкінці 16 – на поч. 17 ст. Уперше згадується у писем. пам’ятках 1643. Жит. села брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, у повстаннях під кер-вом С. Палія і Самуся, гайдамац. русі. Від 1649 – сотенне м-ко Чигирин. полку. Зазнало знач. руйнувань під час Чигирин. походів 1677–78. У 1679 частину мешканців переселено на лівий берег Дніпра. 1771 польс. король Станіслав- Авґуст Понятовський надав Ж. Маґдебур. право. Від серед. 19 ст. тут працювали цукр. і винокур. з-ди, цегельня, 2 водяні млини, сукновальня, свічкарня. Від 1862 – волос. центр Черкас. пов. 1790 у Ж. мешкало 1697, 1864 – 3339 осіб. На поч. 20 ст. функціонували земська лікарня, 2 церк.-парафіял. школи, двокласна земська школа з б-кою. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Ж. входив до складу Холоднояр. повстан. респ. Жаботинці потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 5 серпня 1941 до 9 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли й закатували 38, вивезли на примусові роботи до Німеччини 408 жит. 1958 до Ж. приєднано с. Завадівка. Нині у Ж. – заг.-осв. школа, фельдшер.-акушер. пункт, Будинок культури, б-ка. Пам’ятка арх-ри – Успен. церква (1851). На тер. села виявлено бл. 60 пам’яток археології, які охоплюють період від доби бронзи до пізнього середньовіччя. Серед найвідоміших – ранньоскіф. доби в урочищі Тарасова гора (див. Жаботинське поселення). Встановлено пам’ятник рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя М. Залізняка. Серед видат. уродженців – політ. діяч, меценат Ф. Швець, вчені вет. лікар В. Бердник і психолог Д.Ніколенко.

Літ.: Гирич В. П. Через круті схили: Істор.-краєзнав. нарис. Сміла, 1997.

Ю. Ю. Ляшко

Стаття оновлена: 2009