Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович

ЖАЛКО́-ТИТАРЕ́НКО Порфирій Дмитрович (22. 02 (06. 03). 1881, с. Мерефа, нині місто Харків. обл. – 10. 12. 1949, Київ) – живописець і графік. Батько В. Жалка-Титаренка. Чл. СХУ (1945). Закін. С.-Петербур. АМ (1906; майстерня І. Рєпіна). Працював у Варшаві: 1906–14 – у політех. ін-ті, водночас – викл. худож. школи та реал. уч-ща; 1915–19 – проф. Вищих жін. курсів (Москва); у Києві: 1919–22 – худож. студії агітплакатів Політ. упр. Червоної Армії; 1922–28 – викл. малюнку політех. ін-ту; 1928–30 – викл. нарис. геометрії ін-ту нар. госп-ва; 1930–41 – доц. Київ. хім.-технол. ін-ту; від 1944 – проф. Київ. інж.-буд. ін-ту, зав. каф. Учасник міських та зарубіж. мист. виставок від 1912. Автор портретів, пейзажів, жанр. полотен в імпресіоніст. манері, кіноплакатів, оформлення книг і театр. вистав. Окремі роботи зберігаються у Київ., Луган., Харків. ХМ., Нац. музеях у Варшаві та Кракові, Музеї АМ у С.-Петербурзі.

Тв.: «Падіння Новгородського віча» (1906), «Єва», «Японська мелодія» (обидва – 1907), «Бабине літо» (1908), «Пробудження» (1909), «Фавн та жінка» (1911), «Парк у Лазенках» (1913), «Фавн та юнак» (1916), «Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920), «Св. Миколай-чудотворець» (1942), «Натюрморт» (1946), «Урожай» (1947).

О. С. Сагайдак

Стаття оновлена: 2009