Жариков Володимир Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жариков Володимир Павлович

ЖА́РИКОВ Володимир Павлович (18. 11. 1931, м. Конотоп, нині Сум. обл.) – скульптор і графік. Чоловік В. Жарикової. Засл. художник РФ (1998). Чл. СХ РФ (1967). Закін. Харків. худож. ін-т (1958; майстерня І. Мельгунової). Відтоді працює у твор. об’єдн. «Художники Златоуста» (Челяб. обл., РФ); від 1967 – викл. Златоуст. пед. уч-ща. Осн. галузі – скульптура, монум.-декор. мист-во, графіка. Учасник міських, обл., всерос. мист. виставок від 1958. Персон. – у м. Златоуст (1974, 1981–82, 2006), Москві (1975, 1985), Ворошиловграді (нині Луганськ, 1983). Створює портрети, пам’ятники, барельєфи, чеканки. Використовує мармур, дерево, мідь тощо. У творчості Ж. особливе місце відведено темам мист-ва, материнства. Окремі роботи зберігаються у Златоуст. краєзнав. музеї, Челяб. картин. галереї.

Тв.: монотипії – «Свічка», «Пам’ятайте!», «Вагітна», «Земля» (усі – 1960 – поч. 1970-х рр.); скульптури – «Ярославна» (1961), «Хлопчик, який сидить (Павлусь)» (1962), «Пугачовці», «Кульбабка» (обидві – 1964), «Солдатки» (1969), «Дружина» (1973); пам’ятники – червоногвардійцям (с. Куваші Челяб. обл.; 1962, співавт.), робітникам Златоуста («1903 рік», 1967), І. Бушуєву (1988), полеглим воїнам «Скорботна мати» (2004), «Оранта» (2008); декор. барельєфи – «Земля», «Спорт» (обидва – 1966, спорткомплекс); стела Герою Рад. Союзу С. Грицевцу (1968; усі – у м. Златоуст); чеканки – триптихи «Жінки однієї сім’ї» (1961), «Златоуст» (1967).

Літ.: В. Жариков: Альбом. Екатеринбург, 2009.

В. І. Зозуля

Стаття оновлена: 2009