Жариков Леонід - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жариков Леонід

ЖА́РИКОВ Леонід (справж. – Ілля Малахійович; 07(20). 07. 1911, м. Юзівка, нині Донецьк – 25. 05. 1985, Москва) – письменник. Навч. у фабрично-завод. уч-щі, працював на металург. з-ді. Закін. учит. курси в м. Маріуполь (Донец.обл.), театр. робітн. ф-т у Донецьку, навч. у Київ. ін-ті ім. М. Лисенка, Літ. ін-ті у Москві. Дебютував 1935 оповіданням «Песня о сыне» у ж. «Литературный Донбасс». Більшість творів присвяч. Донбасу. Найбільш відомою стала його «Повесть о суровом друге» (ж. «Знамя», 1939; окреме вид. – Сталино, 1948) – про часи воєн. дій 1918–20 і дітей шахтарів. Ім’ям Ж. названо одну з вулиць Донецька.

Тв.: Последняя ночь: Рассказ. Москва; Ленинград, 1939; Красные зори: Рассказы. Москва, 1955; Огни Донбасса: Очерки. Москва, 1958; Железная земля: Очерки. Москва, 1959; Бог и Ленька: Рассказ. Москва, 1961; Песня о шахтерах: Очерки. Москва, 1961; Шахтерское сердце: Рассказы, очерки, записные книжки. Москва, 1961; Пашка Огонь: Рассказ. Москва, 1979; Собрание сочинений: В 3 т. Москва, 1985; укр. перекл. – Червоні шаблі: Повість. К., 1984.

М. М. Рябченко

Стаття оновлена: 2009