ЖА́РИКОВ Микола Леонідович (07. 11. 1931, м. Словʼянськ, нині Донец. обл.) — архітектор. Нар. арх. України (1999). Дійсний член Укр. академії архітектури (2001). Державна премія України у галузі архітектури (1991). Державні нагороди. Закін. Харків. інж.-буд. ін­ститут (1956). У 1956–64 — архітектор, гол. архітектор проектів Запоріз. «Обл­проекту», 1964–78 — директор Запоріз. філії ін­ституту «Укрміськбуд­проект». 1978–86 — 1-й за­ступник голови Держбуду УРСР, 1986–92 — гол. архітектор Києва, 1993–96 — за­ступник нач. Гол. упр. містобудува­н­ня і архітектури Київ. міськдерж­адміністрації. 1992–93 — президент Між­нар. архіт. центру «Золота брама», 1996–2001 — гол. архітектор ВАТ «Київінвест», 2001–09 — керівник архіт. майстерні «М. Жариков». 2002–06 — спів­голова Громад. комітету захисту архітектури Києва. Серед реаліз. проектів — детал. планува­н­ня центру Запоріж­жя, ін­ститут «Запоріжцивіл­проект», Бу­дбанк у Запоріж­жі (1975–76), істор.-культур. комплекс запороз. козацтва на о-ві Хортиця (1970–78), лікарня на ст. Ургал (Байкало-Амур. магістраль, 1976), мемор. комплекс оборони Севастополя 1941–42 (1983–86), комплекс житл. будинків сер. АППС на вул. Л. Гавро (1984), забудова центру р-ну Оболонь (1986), мікрора­йону № 1 на вул. Ломоносова (1987), мемор. комплекс памʼяті жертв Чорнобиля на вул. Нагірна (1990–2000), церква св. Андрія Перво­зван­ного на Дні­пров. узвозі, памʼятник П. Сагайдачному на Контракт. площі (обидва — 2002), офіс. центр на вул. Го­спітальна (2004) у Києві. Автор низки статей у фахових ви­да­н­нях, кн. «Мои май­даны» (К., 2008). Гол. ред. кн. «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (в 4 т., К., 1983–86).