Жарко Степан Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жарко Степан Сергійович

ЖАРКО́ Степан Сергійович (21. 07. 1877, станиця Канівська, нині Краснодар. краю, РФ – 16. 03. 1943, м. Маріїнськ Краснояр. краю, РФ) – бандурист, музично-громадський діяч, педагог. Від 1904 грав на кількох бандурах, зокрема на бандурі О. Корнієвського. Віртуоз-імпровізатор. Викладав музику та співи на Кубанщині. Організатор і худож. кер. чол. капели бандуристів станиці Канівської. Ініціатор виготовлення бандур місц. майстрами (Г. Гусар, П. Смолка та ін.), зокрема 1923 за його проектом сконструйовано першу з відомих хромат. бандур на Кубані. Інструментування для капели робив на 2–3 бандури, хор. партитуру – на 4–6 голосів. Світські хори під його кер-вом виконували кантати М. Лисенка, поему «Україна», сюїти Г. Давидовського та ін. У репертуарі Ж. – думи, істор. і козац. пісні, інструм. музика. Писав поет. твори (напр., «Легенда про отамана») і музику до них. Заарешт. під час концерту перед пораненими у військ. шпиталі. Засудж. до 7-ми р. позбавлення волі. Помер у таборі для інвалідів.

О. Ф. Нирко

Стаття оновлена: 2009