ЖАРКО́ Яків (справж. — Жарченко Яків Васильович; ін. псевд.: пан Шпилька, Лева Колючка; 13(25). 02. 1861, Полтава — 25. 05. 1933, м. Краснодар, РФ) — письмен­ник, актор. Закін. Полтав. земську фельдшер. школу (1880). Пере­бував під гласним на­глядом поліції за роз­по­всюдже­н­ня заборонених книг і пропаганду рев. ідей. Дебютував зб. «Перші ліричні твори» (П., 1884), напис. під впливом поезій Т. Шевченка на теми козацтва й чумацтва. 1884–86 — на лікуван­ні в Єгипті, якому присвятив цикл віршів, започаткувавши орієнтал. напрям в укр. поезії. 1886–96 — актор театр. труп М. Старицького, М. Кропивницького і П. Саксаганського; зі­грав низку характер. ролей, зокрема Омелька і Старотуза у пʼєсах «Мартин Боруля» і «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого. Від 1896 мешкав у с. Маломихайлівка (нині Криничан. р-н Дні­проп. обл.), керував шахтами і каолін. карʼєром. 1904 пере­їхав у м. Катеринодар (нині Краснодар), від­тоді працював діловиконавцем Комітету піклува­н­ня про нар. тверезість, 1919–20 — хранителем Картин. галереї ім. Ф. Коваленка, 1920–24 — зав. худож. від­ділу Кубан.-Чорномор. обл. музею, 1924–29 — пом. зав. Худож. музею. Спів­працював з Товариством любителів ви­вче­н­ня Кубан. обл., був одним із організаторів і кер. катеринодар. «Просвіти», чл. РУП. Член Спілки укр. рад. селян. письмен­ників «Плуг». 1929 після публікації віршів єгипет. циклу у ж. «Життя і революція» (№ 1) заарешт. за пі­дозрою в шпигунстві на користь Великої Британії, незабаром звільн. Упорядник антології «Збірка українських басен» (Катеринодар, 1915).