Добрянський Адольф Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добрянський Адольф Іванович

ДОБРЯ́НСЬКИЙ Адольф Іванович (псевд. і крипт.: Сремец, А. І…вич, А. І. Д., …itsch, A. Iv…tsche, A. I…witshe; 18. 12. 1817, с. Рудлів Земплин. комітату, Австрія, нині Словаччина – 13. 03. 1901, м. Іннсбрук, Австрія, похов. у с. Чертіжне, нині округ Меджилаборці, Словаччина) – громадський і політичний діяч. Батько Ольги, дід Володимира та Ігоря Грабарів, Олексія та Георгія Ґеровських. Закін. філос. ф-т Королів. академії у м. Кошиці (нині Словаччина, 1833), юрид. ф-т Еґер. ун-ту (нині Угорщина, 1836), Гірн.-лісову академію у м. Банська-Штявніца (нині Словаччина, 1840). Працюючи гірн. інж. на шахтах Словаччини, Чехії та Сілезії, у 1840–48 встановив тісні контакти з діячами чес. і словац. нац. відродження В. Ганкою, Ф. Палацьким, П. Шафариком, рос. вченим-славістом І. Срезневським, під впливом яких захопився ідеями слов’ян. єдності, виступав на захист нац.-культур. прав пригноблених слов’ян. народів Австр. імперії, зокрема угор. русинів, пропагував австрославізм. Під час революції 1848–49 в Угорщині порушував питання об’єднання Закарп. Русі з Галичиною в окремий автоном. округ. Зрозумівши, що керівники угор. революції відмовилися від радикал. вирішення нац. питання, перейшов на москвофіл. позиції (1849 признач. військ. комісаром при рос. військах, які брали участь у придушенні угор. революції). На чолі делегації подав на розгляд австр. імператору Францу-Йосипу І петицію (відома як «Пам’ятник русинів угорських») про розподіл Угорщини за нац. дистриктами та об’єднання Сх. Галичини і Закарп. України в окрему адм. одиницю. 1849–60 – намісник Руського дистрикту в Ужгороді, займав різні посади в австр. держ. апараті, обирався депутатом угор. парламенту. Водночас 1848–51 – чл. Гол. руської ради у Львові, від 1864 – голова «Общества св. Василія Великого», 1867–71 – ред. москвофіл. г. «Свѣтъ». Низку праць різними мовами (володів 10-ма) присвятив розглядові нац. питання в Австр. імперії, серед них – «Les Slaves d’Austriche et les Magyars» (1861), «Проект политической программы для Руси австрийской» (1871), «Политические письма» (1873), «О западных границах Подкарпатской Руси со времен св. Владимира» (1880), «О современном религиозно-политическом положении Австро-Угорской Руси» (1885), «До пояснення захисту греко-слов’янської церкви з боку апостольського римського престолу» (1888). У 1881 виїхав до дочки у Львів, де разом з нею 1882 проходив у судовій справі за звинуваченням у держ. зраді на користь Росії, яке, однак, не було доведене. Згодом переїхав до Австрії, де й помер. 1930 в Ужгороді видано листи Д. до видавця москвофіл. г. «Червоная Русъ» (згодом – «Галицкая Русъ») О. Маркова – «Из переписки А. И. Добрянского: (Письма к О. А. Маркову)».

Літ.: M. Sekey. Životopis A. I. Dobrianskeho. Košice, 1928; Попов А. А. И. Добрянский, его жизнь и деятельность. Мукачево, 1928; Добош С. В. Адольф Иванович Добрянский: Очерк жизни и деятельности. Пряшев, 1956; Білак П. І., Пальок В. В. Роль А. І. Добрянського в суспільному русі Закарпаття в середині та другій половині ХІХ ст. // Карпатика. 1995. Вип. 3; Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). Уж., 1997; Ковпак В. Добрянський Адольф Іванович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2005. Вип. 12.

С. В. Віднянський

Стаття оновлена: 2008