Добувна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добувна промисловість

ДОБУВНА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – сукупність галузей і виробництв з добування корисних копалин у вигляді твердих порід (вугілля, руда та мінерали), в рідкому (нафта) та газоподібному (природний газ) станах. Добування здійснюють розробленням родовищ підземним і відкритим способами або бурінням свердловин. Діяльність підпр-в Д. п. включає також додатк. процеси: подрібнен-ня, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерацію вугілля і руд, зневоднення та знесолення нафти, зрідження природ. газу тощо. Продукція Д. п. є сировиною для перероб. пром-сті, а також використовується у буд-ві, транспорт. сфері. Сучасна Д. п. – одна з провід. галузей економіки України. Її галуз. орг-ція включає дві групи: добування енергоносіїв і добування енергет. мінералів. До 1-ї входять добування, збагачення та агломерація кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) та торфу, добування вуглеводнів (сирої нафти, природ. газу, бітуміноз. сланців і пісковику) та пов’язані з цим послуги, добування уранової та торієвої руд; до 2-ї – добування, збагачення та агломерація заліз. руд і руд кольор. металів, добування та первинне оброблення декор. і буд. каменю, вапняку, гіпсу, крейди, глинистого сланцю, добування піску, гравію, глини та каоліну, добування мінерал. сировини для хім. пром-сті та вироб-ва добрив, добування та вироб-во солі, добування абразив. матеріалів, азбесту, природ. графіту, тальку, польового шпату, дорогоцін. каміння, кварцу, слюди, природ. асфальту та бітуму.

Україна – унікал. мінерал.-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геол. будови її території. Вона має практично всі види мінерал. сировини, необхідної для ефект. функціонування та розвитку економіки. У надрах України виявлено понад 200 видів корис. копалин у майже 20-ти тис. родовищах і проявленнях, з яких 7667 родовищ 94-х видів сировини мають пром. значення та зараховані до Держ. балансу запасів. З розвідкою, видобутком, переробкою та використанням мінерал. сировини безпосередньо або побічно пов’язано 48 % пром. потенціалу, до 20 % труд. ресурсів, 23–25 % нац. доходу. За обсягами видобутку 16-ти видів сировини (вугілля, залізні та марганц. руди, титан, цирконій, ртуть, уран, графіт, каоліни та ін.) Україна посідає провідні місця у світ. рейтингах. Її частка від світ. видобутку каоліну складає 18 %, марганц. руд – 10 %, залізних руд – 4 %, бурого вугілля – 4 %, графіту – 4 %, кам’яного вугілля – 2 %. Характерним для Д. п. України є нерівномірне розташування підпр-в всією територією. Понад 60 % їх зареєстровано у Донец., Житомир., Луган., Дніпроп., Закарп. областях, АР Крим та у Києві. Розташування добув. підпр-в визначене наявністю відповід. родовищ мінерал.-сировин. ресурсів: вугілля – у Донец. і Львів.-Волин. кам’яновугільних та Дніпров. буровугільному басейнах, залізних та ін. металів руд – у Криворіз., Кременчуц., Білозер., Керчен. залізорудних басейнах та Нікопол. марганцеворуд. басейні, покладів буд. каменю (граніти, лабрадорити, габро та ін.) – у Житомир. області, кам’яної солі – у Донбасі та на Закарпатті, газу та нафти – у Пн.-Сх. та Крим.-Причорномор. нафтогазонос. областях. Київ – місце юрид. реєстрації знач. частини корпоратив. структур та окремих підпр-в Д. п. Осн. проблемою у забезпеченні пром-сті України влас. корис. копалинами є недостатність паливно-енергет. сировини (нафти, газу, окремих сортів кокс. вугілля). Видобуток нафти задовольняє внутр. потреби країни лише на 8 %, газу – на 22 %. Тому в структурі імпорту мінерал.-сировин. продукції в Україну переважають енергоносії, а першочерг. напрямом геол.-розв. робіт залишається зміцнення сировин. бази саме цих корис. копалин. Розвиток Д. п. України в найближчі роки передбачає також збільшення видобутку золота, алмазів, урану, кольор., рідкіс. і рідкісноземел. металів, мінерал. сировини для вироб-ва добрив, обсяги яких за результатами пошук.-оціноч. робіт зможуть задовольняти внутр. потреби та мають доволі значний експорт. потенціал. Необхід. умовами ефект. використання існуючих запасів корис. копалин та освоєння нових покладів є забезпечення достат. фінансування геол.-розв. робіт, видобування та переробки сировин. ресурсів через збільшення держ. витрат, а також залучення вітчизн. і зарубіж. інвестицій; впровадження у добувне та переробне вироб-во новіт. технологій; полегшення доступу вітчизн. підпр-в на світ. ринки тощо (див. Табл. 1, 2).

Літ.: Сучасні економічні можливості розвитку та реалізації мінерально-сировинної бази України і Росії в умовах глобалізації ринку мінеральної сировини. К., 2005; Міщенко В. С. Економічні пріоритети розвитку й освоєння мінерально-сировинної бази України. К., 2007; Промисловість України у 2001–2006 рр. К., 2007; Статистичний щорічник України за 2006 р. К., 2007.

О. М. Фащевська

Стаття оновлена: 2008