Добувна промисловість

Визначення і загальна характеристика

ДОБУВНА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — сукупність галузей і виробництв з добува­н­ня корисних копалин у ви­гляді твердих порід (вугі­л­ля, руда та мінерали), в рідкому (нафта) та газоподібному (природний газ) станах. Добува­н­ня здійснюють роз­робле­н­ням родовищ під­земним і від­критим способами або бурі­н­ням свердловин. Діяльність під­приємств Д. п. включає також додатк. процеси: по­дрібнен-ня, сортува­н­ня, осуше­н­ня, очище­н­ня, збагаче­н­ня та агломерацію вугі­л­ля і руд, зневодне­н­ня та знесоле­н­ня нафти, зрідже­н­ня природ. газу тощо. Продукція Д. п. є сировиною для пере­роб. промисловості, а також використовується у буд-ві, транс­порт. сфері. Сучасна Д. п. — одна з провід. галузей економіки України. Її галуз. організація включає дві групи: добува­н­ня енергоносіїв і добува­н­ня енергет. мінералів. До 1-ї входять добува­н­ня, збагаче­н­ня та агломерація камʼяного вугі­л­ля, лігніту (бурого вугі­л­ля) та торфу, добува­н­ня вуглеводнів (сирої нафти, природ. газу, бітуміноз. сланців і пісковику) та повʼязані з цим послуги, добува­н­ня уранової та торієвої руд; до 2-ї — добува­н­ня, збагаче­н­ня та агломерація заліз. руд і руд кольор. металів, добува­н­ня та первин­не обробле­н­ня декор. і буд. каменю, вапняку, гіпсу, крейди, глинистого сланцю, добува­н­ня піску, гравію, глини та каоліну, добува­н­ня мінерал. сировини для хім. промисловості та виробництва добрив, добува­н­ня та виробництво солі, добува­н­ня абразив. матеріалів, азбесту, природ. графіту, тальку, польового шпату, дорогоцін. камі­н­ня, кварцу, слюди, природ. асфальту та бітуму.

Україна — унікал. мінерал.-сировин­на держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геол. будови її території. Вона має практично всі види мінерал. сировини, необхідної для ефект. функціонува­н­ня та роз­витку економіки. У надрах України виявлено понад 200 видів корис. копалин у майже 20-ти тис. родовищах і проявле­н­нях, з яких 7667 родовищ 94-х видів сировини мають пром. значе­н­ня та зараховані до Держ. балансу запасів. З роз­відкою, видобутком, пере­робкою та викори­ста­н­ням мінерал. сировини без­посередньо або побічно повʼязано 48 % пром. потенціалу, до 20 % труд. ресурсів, 23–25 % нац. доходу. За обсягами видобутку 16-ти видів сировини (вугі­л­ля, залізні та марганц. руди, титан, цирконій, ртуть, уран, графіт, каоліни та ін.) Україна посідає провід­ні місця у світ. рейтингах. Її частка від світ. видобутку каоліну складає 18 %, марганц. руд — 10 %, залізних руд — 4 %, бурого вугі­л­ля — 4 %, графіту — 4 %, камʼяного вугі­л­ля — 2 %. Характерним для Д. п. України є нерівномірне роз­ташува­н­ня під­приємств всією територією. Понад 60 % їх зареєстровано у Донец., Житомир., Луган., Дні­проп., Закарп. областях, АР Крим та у Києві. Роз­ташува­н­ня добув. під­приємств ви­значене наявністю від­повід. родовищ мінерал.-сировин. ресурсів: вугі­л­ля — у Донец. і Львів.-Волин. камʼяновугільних та Дні­пров. буровугільному басейнах, залізних та ін. металів руд — у Криворіз., Кременчуц., Білозер., Керчен. залізорудних басейнах та Нікопол. марганцеворуд. басейні, покладів буд. каменю (граніти, лабрадорити, габро та ін.) — у Житомир. області, камʼяної солі — у Донбасі та на Закарпат­ті, газу та нафти — у Пн.-Сх. та Крим.-Причорномор. нафтогазонос. областях. Київ — місце юрид. реєстрації знач. частини корпоратив. структур та окремих під­приємств Д. п. Осн. про­блемою у забезпечен­ні промисловості України влас. корис. копалинами є недо­статність паливно-енергет. сировини (нафти, газу, окремих сортів кокс. вугі­л­ля). Видобуток нафти задовольняє внутр. потреби країни лише на 8 %, газу — на 22 %. Тому в структурі імпорту мінерал.-сировин. продукції в Україну пере­важають енергоносії, а першочерг. напрямом геол.-розв. робіт залишається зміцне­н­ня сировин. бази саме цих корис. копалин. Роз­виток Д. п. України в най­ближчі роки перед­бачає також збільше­н­ня видобутку золота, алмазів, урану, кольор., рідкіс. і рідкісноземел. металів, мінерал. сировини для виробництва добрив, обсяги яких за результатами пошук.-оціноч. робіт зможуть задовольняти внутр. потреби та мають доволі значний екс­порт. потенціал. Необхід. умовами ефект. викори­ста­н­ня існуючих запасів корис. копалин та освоє­н­ня нових покладів є забезпече­н­ня до­стат. фінансува­н­ня геол.-розв. робіт, видобува­н­ня та пере­робки сировин. ресурсів через збільше­н­ня держ. витрат, а також залуче­н­ня вітчизн. і зарубіж. інвестицій; впровадже­н­ня у добувне та пере­робне виробництво новіт. технологій; полегше­н­ня до­ступу вітчизн. під­приємств на світ. ринки тощо (див. Табл. 1, 2).

Літ.: Сучасні економічні можливості роз­витку та реалізації мінерально-сировин­ної бази України і Росії в умовах глобалізації ринку мінеральної сировини. К., 2005; Міщенко В. С. Економічні пріоритети роз­витку й освоє­н­ня мінерально-сировин­ної бази України. К., 2007; Промисловість України у 2001–2006 рр. К., 2007; Статистичний щорічник України за 2006 р. К., 2007.

О. М. Фащевська

Завантажити статтю