Довбищенко Віктор Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довбищенко Віктор Семенович

ДОВБИ́ЩЕНКО Віктор Семенович (псевд. і крипт.: Віктор Довбуш, В. Вихрев, Аргус, В. Д-ко; 21. 10(03. 11). 1910, Харків – 24. 09. 1953, Київ) – режисер, театрознавець, педагог. Чоловік Т. Вечори, батько Г. Довбищенко. Засл. арт. УРСР (1946). Закін. актор. (1932; викл. І. Мар’яненко) та режисер. (1934; викл. В. Василько) ф-ти Харків. муз.-драм. ін-ту. Відвідував лекції Леся Курбаса. Працював реж. у Харкові студії «Слово» (1927–30), радіо-театру (1930–31), Червонозавод. укр. драм. театру (1931–34; від 1933 – у м. Сталіно, нині Донецьк). 1935–38 – реж. Київ. кіностудії худож. фільмів (допомагав О. Довженку у зйомках фільму «Щорс», 1939; зняв д/ф «Кандидат»), 1938–39 – Харків. театру ім. Ленін. комсомолу, 1939–41 – Одес. театру Революції; 1941–42 – худож. кер. Кабардин. (РФ), 1941–44 – Ворошиловгр. ім. О. Островського (нині Луганськ) драм. театрів, 1947–52 – Київ. ТЮГу. Водночас викладав майстерність актора та режисуру в театр. закладах Харкова, Києва, Одеси, Ворошиловграда (1932–51). Упорядник хрестоматій «Поради режисера», «Про мистецтво режисера» (обидві – 1948), «Про мистецтво театру» (1954). Автор праць «До проблем мізансценування сучасної вистави», «В. С. Василько» (1949, співавт.), «Театр» (1984). Усі зазнач. книги опубл. у Києві. У творчості Д. поєднував традиції вітчизн. сцени і сміливе новаторство; самобут. інтерпретатор творів Лесі Українки, І. Франка, І. Кочерги, О. Корнійчука, О. Пушкіна, М. Гоголя та ін.

Вистави: «Катерина» М. Аркаса за Т. Шевченком (1933), «Загибель ескадри» О. Корнійчука (1934), «Професор Мамлок» Ф. Вульфа (1935), «Лісова пісня» Лесі Українки (1939, 1948), «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Циганка Аза» М. Старицького, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (усі –1941), «Украдене щастя» І. Франка (1944), «Дванадцять місяців» С. Маршака, «Мачуха» за О. де Бальзаком, «Сім’я» І. Попова (усі – 1945–52), «Як гартувалася сталь» за М. Островським, «Червона шапочка» Є. Шварца (обидві – 1948), «Два капітани» В. Каверіна (1949), «Одруження» М. Гоголя (1951).

Літ.: Бобошко Ю. Теоретична спадщина режисера // Довбищенко В. С. Театр. К., 1984; Крижанівський Б. Повернення // УТ. 1984. № 4; Його ж. Рицар театру // Там само. 1985. № 5.

В. І. Заболотна, Л. В. Будник

Стаття оновлена: 2008