Довгалюк Петро Микитович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгалюк Петро Микитович

ДОВГАЛЮ́К Петро Микитович (23. 11 (06. 12). 1904, с. Гущинці Вінн. пов. Кам’янець-Поділ. губ., нині Калинів. р-ну Вінн. обл. – 17. 07. 1989, Київ) – літературознавець. Канд. філол. н. (1959). Учасник 2-ї світ. війни, бойові нагороди. Закін. Харків. ун-т (1934). Працював викл. Укр. комуніст. ін-ту журналістики у Харкові (1934–35); ред. фотохроніки РАТАУ у Києві (1935–39); викл. укр. літ-ри і деканом ф-ту Сталін. пед. ін-ту (нині Донецьк; 1939–41); дир. вид-ва «Мистецтво» у Києві (1945–49); в Ін-ті літ-ри АН УРСР (1949–65): від 1961 – ст. н. с. Досліджував переважно літ. процес на зх.-укр. землях та літ-ру антиклерикал. змісту. Автор розділів у «Нарисах історії української радянської літератури» (1954; рос. вид. – Москва, 1954), «Історії української літератури» (у 2-х т., 1957; 1988), «Історії української радянської літератури» (1964), зб. «Вогненне слово Кобзаря» (1984; усі – Київ), а також статей у БСЭ, УЛЕ, УРЕ. Упорядник зібр. творів Я. Галана (у 3-х т., 1960, також автор передмови; у 4-х т., 1977–80), С. Тудора (у 2-х т., 1962), Леся Мартовича «За межу» (1968; також автор передмови), зб. «Чеські, моравські та словацькі пісні» (1950; усі – Київ) та ін.

Пр.: Українські письменники проти Ватікану. К., 1953; Безбожні охоронці бога (Антирелігійна тема в українській літературі). К., 1961; Апостоли священної облуди. К., 1963; Атеизм в украинской литературе. Москва, 1964.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2008