Довгань Володимир Захарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгань Володимир Захарович

ДОВГА́НЬ Володимир Захарович (22. 07. 1929, м. Сміла, нині Черкас. обл. – 24. 09. 2006, Москва) – кінорежисер, сценарист. Чл. СКінУ (1960–92). Засл. діяч мист-в УРСР (1967). Закін. ВДІК (Москва, 1959; викл. С. Юткевич). Тяжів до кіно лірико-епіч. типу. На Ялтин. кіностудії худож. фільмів поставив стрічки «Та, що випереджає вітер» (1959), «Грізні ночі» (1960, співавтор сценарію), «Серце не прощає» (1961; усі – у співавт.); на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка – «Три доби після безсмертя» (1963; диплом за режисуру Мкф у Ванкувері, 1965), «Загибель ескадри» (1965), «А тепер суди» (1966), «Ґольфстрім» (1968), «Назвіть ураган “Марією”» (1970, т/ф, автор сценарію), «Сімнадцятий трансатлантичний» (1971), «Особисте життя» (1974, співавтор сценарію), «Талант» (1977, т/ф), «Незручна людина» (1978, 2 серії, т/ф), «Три гільзи від англійського карабіна» (1983), «І ніхто на світі...» (1985, співавтор сценарію), «Моя дорога» (1987). Автор сценаріїв фільму «Золо-ті литаври» (1971, т/ф, реж. В. Стороженко), новели «На косі» (телеальманах «Дніпровський вітер», 1976, реж. В. Ілляшенко). Викладав у Київ. ін-ті театр. мист-ва. Від 1990 мешкав і працював у Москві.

Літ.: Стрижевський О. Героїка і роздуми на екрані (В. Довгань) // Реж. і фільми. К., 1969; Цибульник С. Життя і творчість (В. Довгань) // На екранах України. 1989, 5 серп.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2008