Довгань Людмила Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгань Людмила Михайлівна

ДОВГА́НЬ Людмила Михайлівна (02. 06 1951, м. Омськ, РФ) – співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. Засл. арт. РФ (1991). Нар. арт. України (1999). Орден княгині Ольги 3-го (2001) і 2-го (2007) ступ. Лауреатка Респ. конкурсу ім. М. Лисенка (2-а премія, Одеса, 1978). Дипломантка Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Таллінн, 1979), Міжнар. конкурсу вокалістів ім. Ф. Еркеля (Будапешт, 1982). Закін. Одес. консерваторію (1979; кл. О. Благовидової та Г. Поливанової). 1971–79 – арт. хору, 1979–85 – солістка Одес. театру опери та балету. 1985–86 – провідна солістка Київ. дит. муз. театру, 1986–88 – Читин. філармонії та Бурят. театру опери та балету (Улан-Уде; обидва – РФ); 1988–91 – солістка Моск. філармонії, виконувала гол. партії в опер. виставах Моск. муз. театру ім. К. Станіславського і В. Немировича-Данченка; від 1991 – провідна солістка Одес. філармонії; водночас від 1998 – в Одес. муз. академії: від 2005 – зав. каф. опер. підготовки. У репертуарі – арії, романси та пісні укр. і зарубіж. композиторів, твори сучас. укр. композиторів, зокрема П. та Г. Майбород, К. Данькевича, О. Білаша, Ю. Мейтуса, І. Шамо, О. Красотова, І. Голубєва, С. Сабадаша. Гастролювала в Данії, Італії, Іспанії, Німеччині, Угорщині, Болгарії. За участі Д. знято муз. фільм «Молоді голоси України» (1982, «Укртелефільм»). Авторка посібника «Вивчення творів Т. Шевченка в контексті вокального мистецтва ХХІ століття» (О., 2005).

Партії: Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Тетяна, Іоланта, Ліза («Євгеній Онєгін», «Іоланта», «Пікова дама» П. Чайковського), Тоска, Мімі («Тоска», «Богема» Дж. Пуччіні), Аїда (однойм. опера Дж. Верді), Недда («Паяци» Р. Леонкавалло), Наталія («В бурю» Т. Хрєнникова), Любка («Семен Котко» С. Прокоф’єва).

Літ.: Бирзин В. Соразмерность призвания и таланта // Одес. изв. 2000, 29 марта; Його ж. С триумфом – сквозь «Золотые ворота» // Там само. 2005, 1 июня.

О. І. Самойленко

Стаття оновлена: 2008