Довгий Олексій Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгий Олексій Прокопович

ДО́ВГИЙ Олексій Прокопович (псевд. – Василь Груша; 08. 08. 1929, с. Городище, нині Менського р-ну Черніг. обл.) – поет і перекладач. Батько Станіслава і Тараса Довгих. Чл. НСПУ (1971). Засл. діяч мист-в України (2006). Закін. Харків. с.-г. ін-т (1957), ВПШ (Київ, 1963). Працював у вид-вах «Дніпро» (1964–66), «Музична Україна» (1967–70), «Молодь» (1970–80). Поезія Д. пройнята почуттям любові та шани до рідної землі, духов. святинь народу. Пише також гуморист. твори. Переклав окремі твори рос. (С. Маршака, О. Твардовського, К. Симонова, Ю. Кузнецова, А. Жигуліна, Г. Серебрякова, О. Коваль-Волкова, В. Пальчикова), білорус. (М. Богдановича, А. Вярцінського), казах. (Абая, Г. Мусрепова), авар. (Р. Гамзатова), молд. (А. Лупана), груз. (М. Потсхішвілі) письменників. Низку віршів Д. покладено на музику. Окремі його зб. вийшли у перекл. в Чорногорії, Македонії та Грузії.

Тв.: Земля співає. К., 1961; Чересло. К., 1966; Кам’яна роса. К., 1969; Дереворити. К., 1971; Житниця. К., 1972; Сівачі. К., 1973; Подих яблуні: Вибране. К., 1974; Вересень. К., 1975; Колір вогню. К., 1977; Дереворити: Вибране. К., 1980; Пора конвалій. К., 1982; Влада сонця. К., 1982; Родина. К., 1985; Келих троянд. К., 1989; Музика бджоли: Вибране. К., 1989; Зеніт. К., 1991; Заповіт сину. Л., 1997; 1998; Доторки блискавки. К., 1998; Дереворити. К., 1999; Зерно з очима неба. К., 2002; Зелений літопис. К., 2002; Троянди для дружини. К., 2003; Роденські мелодії. К., 2004; З криниці слова. К., 2005; Вибрані мініатюри. К., 2006; Чернігівське небо. Чг., 2007.

Літ.: Кагарлицький М. Краса кам’яної роси // Дніпро. 1969. № 12; Гапонова Є. Напруга поетичного слова // Там само. 1973. № 6; Головко Д. Поезію – як силу віддають // Київ. 1999. № 7–8; Кореневич Л. За колом сонця. К., 2004; Талалай Л. Вічнозелена нива буття Олексія Довгого // Вітчизна. 2004. № 7–8.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2008