Довгополюк Матвій Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгополюк Матвій Лукич

ДОВГОПОЛЮ́К Матвій Лукич (псевд. – Толь Хуртовина; 1893, м. Погребище, нині Вінн. обл. – 28. 02. 1944, табір для ув’язнених побл. м. Рибінськ Ярослав. обл., РФ) – письменник, педагог. Навч. у Ніжин. учит. ін-ті. Від 1913 жив і працював у м. Охтирка (нині Сум. обл.): агроном земвідділу, пом. гол. агронома повіту. Після більшов. перевороту 1917 признач. заст. зав., від 1921 – зав. повіт. відділу нар. освіти. Від 1923 очолював дит. колонію побл. Охтирки. Один із засн. Охтир. краєзнав. музею (1921). Разом з Б. Антоненком-Давидовичем та І. Багряним організував філію літ. орг-ції «Плуг», був її головою, видавав пед.-худож. ж. «Трудова освіта». Автор зб. віршів «В дні неволі» (1917), драми «Хвилини зневір’я й шукань», книг нарисів і оповідань «В хвилях життя» (обидві – 1918), «Завтра скаже» (1922; усі – Охтирка), «На хвилях Ворскли», «Квіти в крові». Писав про виховання молоді. З поч. репресій виїхав до Харкова, де працював ст. н. с. Всеукр. академії с.-г. наук. 6 листопада 1937 заарешт., засудж. до 10 р. ув’язнення. Покарання відбував у таборах на Далекому Сході, у Респ. Комі, в Ярослав. обл. Реабіліт. 1990. Образ Д. відтворив його учень П. Воронько у поемі «На горі Охтир».

Літ.: Гальчак С. Талантами увічнена земля // Колос. 1987, 12 груд.; Попільнюх М. По шляху кайданів до волі // РШ. 1995. № 6; Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду: Роман-дослідж. К., 1996.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2008