Довгоруківська яйла - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довгоруківська яйла

ДОВГОРУ́КІВСЬКА ЯЙЛА́ – платоподібний масив у центральній частині Головного пасма Кримських гір. Пл. 38 км2. Найвища точка – 1020 м; сплощена яйла знижується на Пн. до 700–600 м. Масив складений з мармуризованих вапняків верхньоюр. віку. На поверхні та в надрах масиву розвинуті карст. форми рельєфу: воронки (до 15-ти на 1 км2), 35 печер (заг. довж. 23 885 м, пл. 71 355 м2) і шахти. Є карст. озера. У надрах зх. схилів яйли знаходиться геол. пам’ятка, найбільша в Криму карст. порожнина – печера Кизил-Коба (понад 21 км завдовжки). Переважають гір.-лучні ландшафти з різнотравно-злак. та різнотравно-осок., а також петрофіт. угрупованнями з кострицею скельною, осокою низькою, ковилою найкрасивішою, кипцем лопатевим, видами самосилу, дроку, чебрецю, залізниці, роговиком Біберштайна. Організовано екол.-турист. відвідування Д. я. та печери Кизил-Коба.

Літ.: Дублянский В. Н., Вахрушев Б. А., Амеличев Г. Н., Шутов Ю. И. Красная пещера. Москва, 2002; Ена В. Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В. Заповедные ландшафты Тавриды. Сф., 2004.

В. Г. Єна, О. В. Єна

Стаття оновлена: 2008