Довженко Анатолій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довженко Анатолій Іванович

ДОВЖЕ́НКО Анатолій Іванович (01. 10. 1932, Дніпропетровськ – 07. 01. 1991, Вінниця) – живописець. Чоловік Ірини, батько Ольги Довженків. Чл. СХУ (1964). Закін. Київ. худож. ін-т (1959; викл. М. Іванов, Г. Меліхов, К. Трохименко). Учасник обл., респ. та всесоюз. мист. виставок від 1960. Викладав у Рівнен. дит. худож. школі (1959–60); від 1969 – гол. художник Вінн. худож.-вироб. комбінату. Автор портретів, натюрмортів, пейзажів, темат. картин. Особливу увагу приділяв сюжетам з історії України. Майстер реаліст. напрямку. Для творчості притаманна узагальненість образ. рішення, просторова свобода композиц. побудови, схильність до тонового розроблення у межах лаконіч. колориту. Окремі роботи зберігаються у Вінн. краєзнав. та худож. музеях, Нац. музеї Т. Шевченка (Київ).

Тв.: «Мати» (1960), «Земляки. Т. Шевченко на засланні», «Мрії про Україну» (обидва – 1961), «Вітер з України (Т. Шевченко)», «Гомоніла Україна», «Молодята» (усі – 1964), «Герой Радянського Союзу М. Кузнецов» (1965), «Олеко Дундич» (1968), «І. Довженко» (1972), «Побратими» (1975), «Дочка» (1978), «Капітан міліції З. Македонська» (1982), «Заслужений артист України М. Грищенко» (1984).

Літ.: Художники Вінниччини: Довід. В., 2001.

Т. Г. Журунова

Стаття оновлена: 2008