Довженко Леся Григорівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довженко Леся Григорівна

ДОВЖЕ́НКО Леся Григорівна (23. 02. 1948, Київ – 22. 08. 2011, там само) – майстриня художнього текстилю, живописець, художник-монументаліст. Чл. НСХУ (1982). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1971; викл. К. Звіринський, Л. Медвідь, Р. Сельський). Працювала у галузях монум. мист-ва, живопису, тканого та розпис. текстилю у традиціях монум. й ужитк. мист-ва, староукр. ікони, сакрал. живопису середньовіччя. Реальність гармонійно поєднано з фантастич. образами. Гол. теми – жінка і любов. Для творчості характерні стилізовані оголені фігури, подані круп. планом; активні кольор. плями у монохром., стриманому колориті, гранично умовні контури деталей. Створювала гобелени, батики, умовно-фігурат. композиції, мозаїки. Учасниця всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок від 1980. Персон. – у Києві (1994–97, 2004). Роботи зберігаються в НХМ, МЕХП.

Тв.: мозаїчне панно «Карусель» (м. Прип’ять Київ. обл., дитсадок № 4, 1975); темпер. розпис «Дитяче свято» (Київ, дитсадок № 559, 1976); гобелени – «Цвітіння» (лікарня 4-го упр., Київ, 1982), «Казкове дерево» (дитсадок з-ду ст. Ясинувата Донец. обл., 1984), «Пізнання» (мед. м-ко, дит. поліклініка, Київ, 1986); триптих «Світлі образи (Маруся Чурай, Роксолана, Галшка Гулевичівна)» (1988), «Проростання» (1990), «Родовід» (1992), «Вікно» (1997); енкаустика «Зв’язок часів» (готель «Інтурист», м. Смоленськ, РФ, 1988); живопис – «Осінній натюрморт» (1971), «Портрет» (1988), «Зустріч» (1989), «Дотик» (1990), «Підведення з колін», «Див і Лада», «Родовід» (усі – 1991), «Велика Мати», «Уклін бузині» (обидва – 1993), «Світлий день» (1995).

Літ.: Велігоцька Н. Любов – це перманентний стан людини // ОМ. 1993. № 3–4; Довженко Леся: Каталог. К., 1995; Чегусова З. Светлая грусть полотен Леси Довженко // Фунікулер. 1996. № 4(6); Чегусова.

З. А. Чегусова

Стаття оновлена: 2016