Довіра соціальна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довіра соціальна

ДОВІ́РА СОЦІА́ЛЬНА – впевненість у надійності соціального об’єкта, що ґрунтується на уявленні або знанні про нього і пов’язана зі здатністю передбачати, прогнозувати чи впливати на дії цього об’єкта, контролювати його діяльність. Уявлення про об’єкт формується на основі досвіду взаємодії з ним, а також у процесі комунікації, коли інформація про об’єкт транслюється безпосередньо ін. людьми або опосередковано через ЗМІ, книги, фільми тощо. Таким чином Д. с. базується на синтезі влас. та груп. досвіду уявлення про об’єкт і пов’язана з певними очікуваннями відносно нього. Поняття «довіра» використовують у різних галузях науки. У соц. психології феномен довіри розглядають як ментал. стан, соц. установка або тип відносин і досліджують переважно на міжособистіс. рівні. З цієї точки зору вона є фундаментал. умовою взаємодії людини зі світом і основою формування позитив. міжособистіс. відносин. Економісти тлумачать довіру як узагальнений спосіб зменшення вартості трансакцій (особливо вартості надій. захисту інформації та встановлення умов обміну) в ринк. умовах. Концепт «Д. с.» у соціології розглядається як одна з передумов соц. порядку в сусп-ві; результат соц. дії; одна з умов соц. обміну; структур. компонент соц. капіталу; принцип конструювання соц. відносин. Виокремлюють 2 види Д. с.: міжособистісна та довіра до соц. ін-тів. Представники теорії культури довіри пов’язують довіру до ін-тів сусп-ва із міжособистісною довірою, оскільки здатність довіряти людям взагалі переносять на ставлення до сусп. ін-тів. Проте згідно з інституціонал. гіпотезою види Д. с. не завжди корелюють між собою, що підтверджено емпірично у дослідж. В. Мішлера та Р. Роуз. Емпірич. аналіз довіри застосовують у сферах вивчення сім’ї, політ. ін-тів, грош. відносин, судових процесів тощо. Поняття «довіра» часто використовують у порівнял. соціол. дослідж. у контексті вивчення труд. відносин і менеджменту.

Наук. осмислення проблеми довіри започатк. у працях Дж. Локка, Д. Юма, І. Канта; знач. внесок у тлумачення її як соц. феномену зробили Ф. Тьоніс і Г. Зіммель. Ф. Тьоніс розрізняв довіру у спільноті та у сусп-ві: у першому випадку вона є продуктом відносин особистої дружби або знайомства, у другому – йдеться про безособову довіру, що з’являється в сусп-ві у результаті розвитку екон. взаємозалежності. Г. Зіммель розумів довіру як гіпотезу щодо майбут. поведінки, якої цілком достатньо для того, щоб спиратися на неї у практич. діяльності. Довіра займає проміжну позицію між знанням і незнанням, вона є передумовою відносин обміну в сучас. сусп-ві. Д. с. – одне з центр. понять концепції соц. капіталу (Дж. Коулмен, П. Бурдьє, Р. Патнем, П. Штомпка, Ф. Фукуяма та ін.). Її представники розглядають концепт «Д. с.» як передумову та підґрунтя соц. капіталу чи його продукт. За Ф. Фукуямою, довіра виникає у рамках певного сусп-ва як очікування того, що його чл. будуть поводити себе нормально й чесно, виявляючи готовність до взаємодопомоги відповідно до визнаних у сусп-ві норм. На думку Р. Патнема, довіра передбачає прогноз поведінки незалеж. агента і є необхід. умовою для підтримки співпраці. Д. с. може виникати з двох взаємопов’язаних джерел – норм взаємності та мереж громад. активності. Нині діє низка довготривалих міжнар. проектів, спрямованих на системат. дослідж. різних аспектів життя сусп-ва (зокрема й Д. с.), серед них – «World Values Survey» («Світове дослідж. цінностей»), «Eurobarometer» («Євробарометр»), «European Social Survey» («Європ. соц. дослідж.»). Для вимірювання довіри розроблено низку методик: Шкала міжособистіс. довіри Дж. Роттера, Шкала довіри до людей М. Розенберґа, Шкала довіри Дж. Ремпела і Дж. Голмса та ін.

В Україні емпірич. базою аналізу Д. с. є результати моніторинг. дослідж. Ін-ту соціології НАНУ (Київ) «Українське суспільство: динаміка соціальних змін», у якому щорічно відстежують показники довіри громадян до ін. людей і соц. ін-тів. На думку авторки цієї програми Н. Паніної, Д. с. – одна із гол. умов консолідації сусп-ва, а ефектив. шляхом її підвищення є перехід від контролю держави над сусп-вом і особистістю до контролю громадян. сусп-ва відносно держ. апарату і його методів упр. економікою.

Літ.: P. Sztompka. Trust. A Sociological Theory. Cambridge, 1999; Бова А. Довіра до соціальних інститутів. Крос-національні зіставлення // Соц. психологія. 2004. № 2; Фукуяма Ф. Доверие: Социальные добродетели и путь к процветанию / Пер. с англ. Москва, 2004; Паніна Н. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. К., 2005.

К. В. Урсуленко

Стаття оновлена: 2008