Довкілля

ДОВКІ́ЛЛЯ — сукупність усіх зовнішніх умов, які діють на організми, популяцію або на складніші біо­логічні угрупова­н­ня, викликаючи від­повід­ну реакцію. Д. завжди є складним комплексом різних елементів. Окремі елементи Д., які взаємодіють з організмами, називають екол. чин­никами. Роз­різняють їх 2 осн. групи — абіо­тичні та біо­тичні. До перших від­носять усі елементи неживої природи, що впливають на організм; найважливіші — світло, температура, вологість та ін. компоненти клімату, а також склад водного, повітр. і ґрунт. середовищ. Вони здебільшого впливають на чисельність (біо­масу) і пошире­н­ня тварин та рослин у межах ареалу, причому найбільше значе­н­ня мають лімітуючі елементи, тобто потрібні для існува­н­ня, але пред­ставлені у дуже малих кількостях, напр., вода у пустелі. Біо­тичні чин­ники — чин­ники орган. світу (рослин­ність, тварини, антропіч. вплив тощо), які ви­значають умови існува­н­ня організмів у тій або ін. місцевості. Вони проявляються у формі різноманіт. взаємодії між живими організмами різних видів. Ця взаємодія буває без­посередньою: одні живі організми є їжею для ін. (напр., жертва для хижака, травʼянисті рослини для копитних), середовищем пере­бува­н­ня ін. (напр., організм, у якому оселяються паразити), сприяють роз­множен­ню (комахи-запилювачі для квітк. рослин), здійснюють хім., мех. та ін. впливи; опосередкована взаємодія проявляється у зміні умов навколиш. неживої природи (напр., зміни складу ґрунту бактеріями або мікроклімату під пологом лісу). Нині на Д. значно впливає людська діяльність, яку роз­глядають як особливий екол. антропоген. (антропіч.) чин­ник. Роз­різняють непрямі і прямі, позитивні й негативні антропічні чин­ники. Непрямий вплив здійснюється шляхом зміни фіз. стану та хімізму атмо­сфери і водойм, будови поверх­ні землі, ґрунтів, рослин. або тварин. світу; призводить до змін та порушень трофіч., едафіч., температур., мікроклімат. та біо­ценотич. умов існува­н­ня організмів. Прямий вплив спрямований без­посередньо на живі організми. При позитив. змінах, внесених у природу людиною, виникають сприятливі умови для роз­витку тих чи ін. організмів. Негативні антропічні чин­ники зумовлюють пригніче­н­ня або вимира­н­ня організмів. Напр., нерац. риболовство та полюва­н­ня спричинили скороче­н­ня чисельності і навіть вимира­н­ня (мамонт, ритина, моа та ін.) певних видів. При­скоре­н­ня темпів зміни Д. людиною викликає необхідність його охорони. (Див. також Антропоген­ні зміни).

Один з осн. компонентів Д. — клімат. Для життя назем. рослин і тварин найбільше значе­н­ня мають 3 його елементи — світло, температура і вологість. Сонячне ви­промінюва­н­ня є гол. джерелом енергії всіх процесів на Землі. Біол. дія соняч. промі­н­ня різноманітна і зумовлена його спектрал. складом, інтенсивністю, а також добовою і сезон. періодичністю освітле­н­ня. У його спектрі виділяють 3 ділянки різної біол. дії: ультрафіолет., видиму та інфрачервону. Сумарна сонячна радіація в пн. р-нах України досягає 4190 МДж/м² за рік, у пд. — 4000–5200 МДж/м² за рік. В Україні існують 4 сезони року, які від­різняються середньодобовими т-рами — весна (починається, коли середньодобова температура повітря під­німається вище 0 °С; погодні умови не­стійкі), літо (починається пере­ходом середньодобової температури через +15 °С; на більшій частині тер. України воно тепле), осінь (середньодобова температура становить менше, ніж +15 °С; збільшується кількість днів з опадами та туманами), зима (починається зі зниже­н­ням середньодобової температури до 0 °С; зима тривала, але порівняно тепла; погода не є стійкою). Осн. закономірністю роз­поділу опадів в Україні є їхнє зменше­н­ня з Пн. і Пн. Зх. в напрямі на Пд. і Пд. Сх. На більшості території кількість опадів у середньому змінюється від 600–650 мм в рік на Зх. до 400–450 мм на Пд. й Пд. Сх. Найбільші річні суми опадів зафіксовано в Укр. Карпатах — 1500 мм і Крим. горах — 1100 мм.

Заг. площа земель України становить 60 354,8 тис. га (бл. 0,4 % площі суші Землі). С.-г. землі складають 71,3 %, ліси та парк. зони — 17,3 %, забудовані землі — 4,1 %, поверх­ні річок та озер — 4 %, від­криті незаболочені землі — 1,7 %, болота — 1,6 %. Середній вміст гумусу в ґрунтах України — 3,1 %. На Пн. рівнин. частини України поширені дерново-підзолисті ґрунти. Їхній верх. гумусовий шар не­значний — 18–24 см, вміст гумусу — 0,7–2 %. Вони пере­важають під мішаними дубово-сосновими лісами. Сірі лісові ґрунти пере­важають під широколистяними лісами. Вміст гумусу в верх. шарі — 2,5 — 4,5 %. Чорноземи поширені в лісо­степ. і степ. зонах України. Вміст гумусу — 3,5–6,5 %. (Див. також Ґрунти України).

На Пд. Україну омивають Чорне та Азовське моря. Берег. лінія Чорного моря в межах України витягнута на 1540 км, у нього впадають річки Дунай, Дні­про, Дністер, Пд. Буг. Солоність верх. шару води в Чорному морі становить 17 %, макс. глиб. — 2245 м. Берег. лінія Азовського моря в межах України витягнута прибл. на 1500 км. Солоність води становить 14 %, макс. глиб. — 14 м. Сумар. обʼєм поверх­невої прісної води в Україні складає 210 км³. До поверх­невих вод належать річки й ка­нали, озера й водо­сховища, ставки, джерела. В Україні нараховується 3302 річки довж. понад 10 км, 123 річки — понад 100 км, 14 річок — понад 500 км. Серед найбільших річок, які протікають тер. України, — Дні­про, Дністер, Пд. Буг, Сівер. Донець, Дунай. На території України бл. 20-ти тис. озер. Понад 7 тис. з них мають площу, більшу, ніж 0,1 км². (Див. також Води поверх­неві).

В Україні ві­домо понад 25 тис. видів вищих і нижчих рослин. (Див. Флора). Осн. рослин. угрупова­н­нями є ліси, степи, луки і болота. Ліси за­ймають 14,7 % тер. України. Найбільшу лісистість мають Укр. Карпати (39 %) та Крим. гори (36 %). На рівнин. частині вона зменшується з Пн. (23 %) на Пд. (3,8 %). Такі види дерев, як сосна, ялина, бук, дуб становлять 90 % покритих лісами площ. Також поширені граб, липа, клен, береза, тополя, вільха. Степи в Україні майже повністю використовують для потреб с. господарства. Як зонал. тип рослин­ності вони збереглися лише фрагментарно на схилах балок, у перед­гірʼях Криму, на піщаних косах Азово-Чорномор. узбереж­жя, о-вах. Деякі ділянки цілин. степів охороняються як заповід­ники або заказники. Луки України поділяють на заплавні, суходільні, низин­ні, гірські. У заплавних пере­важають зарості лози, а також таких трав, як вівсяниця, мітлиця, келерія, конюшина, жовтець, щавель, деревій. На суходільних луках поширені мітлиця, колосок пахучий, костриця, кульбаба, волошки. На низин. луках ростуть вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна. Болотна рослин­ність за­ймає 1,6 % тер. України. Найбільші її площі — на Поліс­сі (5 % тер.), а в напрямку на Пд. її частка зменшується (0,3 %).

На території України водяться 100 видів ссавців, 360 видів птахів, 200 видів риб, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних. (Див. Фауна). В зоні мішаних лісів поширені лось, козуля, кабан, олень благородний, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, ведмідь бурий, рись, заєць-біляк, лисиця, вовк. З гризунів зу­стрічаються полівка лісова, миші лісова і польова, бурозубки мала і звичайна, кутора, кріт. Серед птахів — тетерук, рябчик, глухар, дятел чорний, шпаки, синиці, качки дикі, кулики, деркач, журавель сірий, голуби дикі; серед плазунів — гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, черепаха болотяна; із земноводних — тритони, ропухи, жаби. З комах поширені шовкопряди сосновий і непарний, короїди, хрущі, оводи, ґедзі. У степ. зоні водяться ссавці — ховрах сірий, тушканчик великий, полівки сіра та степова, хомʼячок сірий, сліпаки, тхір степовий, мишівка степова, куниця камʼяна, кролик дикий; птахи — жайворонок, пере­пілка, вівсянка, куріпка сіра, дрохва, журавель степовий, орел степовий, канюк. Типовими степ. плазунами є полоз жовтобрюхий і гадюка степова. На Азово-Чорномор. узбереж­жі пере­важають чайки, мартин сріблястий, норці, качки, чаплі, бугай. У Чорному морі живуть три види дельфінів — звичайний, афаліна та пихтун, а також тюлень білочеревний.

За інформацією, що наведена у щоріч. Нац. доповід­ях про стан навколишнього середовища, на­прикінці 20 — на поч. 21 ст. у містах України середньоріч. вміст формальдегіду пере­вищує гранично допустимі концентрації (ГДК) у 2,6 раза, бензапірену — в 1,8 раза, пилу та фенолу — в 1,3 раза; вміст фтористого водню й аміаку — на рівні ГДК. Найвищий в Україні рівень за­брудне­н­ня атмо­сфер. повітря — у Донецьку, Луцьку, Одесі, Словʼянську, Дзержинську, Дні­пропетровську, Дні­продзержинську, Маріуполі, Горлівці, Запоріж­жі, Макіївці, Красноперекопську, Луганську, Черкасах. Випаді­н­ня з атмо­сфер. повітря Cs-137 в середньому на території України в кілька разів пере­вищує рівень до аварії на ЧАЕС. Водні обʼєкти України за­бруднені сполуками азоту, роз­чиненими солями, нафто­продуктами, важкими металами. Від­носно задовіл. є стан річок Карпат і гір. Криму. (Див. також Екологічна без­пека).

Є. Е. Єсиркенов

Завантажити статтю