Довнар-Запольський Митрофан Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Довнар-Запольський Митрофан Вікторович

ДО́ВНАР-ЗАПО́ЛЬСЬКИЙ Митрофан Вікторович (02(14). 06. 1867, м. Речица Мінської губ., нині Гомел. обл., Білорусь – 30. 09. 1934, Москва) – історик, джерелознавець, архівіст. Батько В. Довнара-Запольського. Після закінчення Ун-ту св. Володимира у Києві (1894) залишений при ньому професор. стипендіатом. Працював у Моск. архіві Мін-ва юстиції як позаштат., від 1898 – постій. співроб., від 1899 – старший пом. архіваріуса Литов. Метрики; водночас викладав історію у приват. жін. г-зіях, читав курс лекцій про епоху Олександра I і проводив практичні заняття з історії нар. госп-ва 17 ст. як приват-доц. (1899–1901) Моск. ун-ту. Один із організаторів Археогр. комісії при Моск. археол. т-ві, як її секр. підтримував тісні контакти з губерн. вченими архів. комісіями. На 11-му Археол. з’їзді у Києві (1899) виступив з ґрунтов. аналізом діяльності архів. комісій за 1896–98. Після захисту магістер. дис. «Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах» (К., 1901) переведений до Ун-ту св. Володимира у Києві, де 1901–19 працював проф. каф. рос. історії. Організатор і кер. студент. історико-етногр. гуртка при ун-ті (серед чл. – Д. Дорошенко, О. Гермайзе, П. Курінний, О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко). 1905 захистив доктор. дис. «Очерки по организации западно-русского крестьянства в XVI ст.» (К., 1905). У 1906 відкрив у Києві приватні комерц. курси, перетворені 1907 на ін-т (остаточно отримав права ВНЗу 1912), який очолював до 1917. Від 1916 – чл. ініціатив. групи професорів з орг-ції Київ. археол. ін-ту, 1918–19 – його перший дир. Один із засн. Київ. т-ва охорони пам’яток старовини та мист-ва (1910–19), співроб. Київ. археогр. комісії, чл. Істор. т-ва Нестора-літописця. 1918 був пов’язаний з білорус. нац. рухом (консультант і чл. делегації Білорус. нар. респ. на переговорах з УНР), опрацьовував програм. для нац. держ. визначення документ – «Асновы дзяржаўнасці Беларусі». Від 1920 – проф. Харків. ун-ту; водночас співпрацював з Археогр. комісією ВУАН, зокрема надсилав їй відомості про документи архівів Харкова; 1921 – зав. підвідділу архівознавства архів. відділ. Всеукр. ком-ту охорони пам’яток мист-ва і старовини; 1921–22 – чл. колегії Гол. архів. упр. України. Розробив концепцію, осн. положення орг-ції та програму діяльності курсів архівознавства. Від 1922 – проректор Азерб. ун-ту і проф. Бакин. політех. ін-ту. 1925 на запрошення кер-ва Білорус. РСР читав лекції з історії Білорусі й білорус. нар. госп-ва у Білорус. ун-ті (Мінськ), організував та очолив Археогр. комісію Історико-археол. секції Ін-ту білорус. культури (через політ. мотиви змушений залишити Білорусь). Від 1926 мешкав у Москві, працював у Мосгубплані, викладав екон. географію у Моск. ін-ті нар. госп-ва, 1928–34 – проф. Тимірязєв. с.-г. академії. В останні роки життя зазнав жорсткої критики з боку офіц. влади. Досліджував соц.-екон. історію України, Росії, Білорусі; історію декабрист. руху. За його ред. видано значну кількість архів. матеріалів, зокрема «Документы Московского архива Министерства Юстиции» (т. 1, 1897), «Акты Литовско-Русского государства: ХIV–XVI ст.» (вып. 1, 1899; обидва – Москва), 1-й і 2-й т. матеріалів 11-го Археол. з’їзду, 5-й т. 8-ї ч. «Архива Юго-Западной России» – «Акты об украинской администрации ХVI–XVII вв.». 1996 на батьківщині Д.-З. Гомел. ун-том започ. міжнар. наук. читання його імені (проводять один раз на два роки). Гол. тематика – діяльність Д.-З., історія Речиц. землі. 1996–2007 відбулося 6 читань (опубл. 6 збірників матеріалів), у яких активну участь взяли укр. науковці, зокрема І. Матяш, І. Верба, В. Ульяновський. Під час перших читань у м. Речица відкрито пам’ятник Д.-З.

Пр.: Очерк истории Кривичской и Дреговичской земель до конца ХІІ столетия. К., 1891; Тайное общество декабристов. Москва, 1906; Идеалы декабристов. Москва, 1907; Украинские староства в первой половине ХVI в. К., 1908; Русская история в очерках и статьях. Т. 1–3. Москва, 1909–12; История русского народного хозяйства. К., 1911; Торговля и промышленность Москвы ХVI–XVII вв. Москва, 1912; Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Волынской и Подольской губернии. К., 1913; Декабрьская революция 1825 г. // Голос минувшего. 1917. № 7–8.

Літ.: Шохін Л. І. Маловідомі документи про діяльність М. В. Довнар-Запольського в галузі архівної справи // Архіви України. 1987. № 1; Михальченко С. И. М. В. Довнар-Запольский: историк и общественный деятель // ВИст. 1993. № 6; Луценко Є. М. Внесок М. В. Довнар-Запольського в джерелознавство України // Наук. доп. Всеукр. конф. «Укр. архівознавство: історія, сучас. стан та перспективи». К., 1997. Ч. 1; Герасименко Н. О. Історична спадщина М. В. Довнар-Запольського (1864–1934) // УІЖ. 2003. № 6; 2004. № 1; Мітрафан Віктаравіч Доўнар-Запольскі: Біябібліягр. паказальнік. Мінск, 2007.

І. Б. Матяш

Стаття оновлена: 2008